Організаційні основи податкового менеджменту

– порушення порядку реєстрації в податкових органах;

– порушення порядку ведення та зберігання звітності, пов’язаної з оподаткуванням;

– порушення термінів сплати податків та подання податкової звітності;

– фальсифікація даних обліку і звітності;

– приховування або неправильні відомості про об’єкти оподаткування чи суми податків;

– протидія працівникам податкових органів при проведенні перевірок;

– незаконний вплив на робітників податкових органів;

– свідоме приховування податкових правопорушень та ін.

Відповідальність платників податків за порушення податкового законодавства переважно представлена системою адміністративної та фінансової відповідальності у вигляді штрафів і пені та незначною мірою – кримінальною відповідальністю з позбавленням волі за навмисне ухилення від оподаткування, причому тут відповідальність несеться в розрізі окремих податкових платежів.

Юридичні санкції за недотримання порядку розрахунків з бюджетом є одним із способів податкового регулювання, причому за своєю суттю вони є негативним стимулом щодо виконання платниками податків покладених на них обов’язків. Іншим способом є система встановлення пільг, яка має позитивний характер впливу на процес оподаткування. Основними її складовими є податковий кредит, податкові канікули, розстрочення та відстрочення податкових зобов’язань, зменшення розміру об’єкта оподаткування та податкових ставок, податкова амністія, відміна авансових внесків.

Податкове регулювання є об’єктивним і логічним продовженням регулюючої функції податків, яка полягає у всебічному впливі оподаткування на соціально-економічні процеси, що відбуваються в державі. Метою такого регулювання є застосування рівня податкового навантаження як стимулу до розширення або скорочення обсягів господарювання у конкретній галузі народного господарства для виконання завдань податкової політики на сучасному етапі. Такими завданнями можуть бути оптимізація структури народного господарства, прискорення розвитку окремих регіонів, залучення іноземних інвестицій, підтримка вітчизняного виробника або споживача, прискорення науково-технічного прогресу і залучення інноваційних технологій тощо.

Зрозуміло, що для ефективного використання системи податкових пільг і санкцій у ролі регуляторів господарської діяльності повинна бути вирішена проблема закріплення регулюючої спрямованості податкової системи держави, яка досягається встановленням в її структурі необхідного співвідношення прямого і непрямого оподаткування. Об’єктивно більший вплив на економічні процеси мають прямі податки через зменшення або збільшення прибутку (доходу), який залишається у платників після їх сплати. Прямі податки мають можливість згладжувати циклічні коливання відтворювального процесу. Регулюються інвестиційна і споживча кон’юнктура ринкової економіки.

Об’єктивно закладені у прямому оподаткуванні широкі регулюючі можливості використовуються для прийняття рішень у процесі податкового менеджменту, якщо основною метою вони мають підвищення ефективності суспільного виробництва і досягнення високого рівня економічного розвитку. Прикладами країн, податкові системи яких орієнтовані на пряме оподаткування (але зі своїми особливостями), можуть бути США і Японія.Прямі податки є основою оподаткування країн з високим рівнем соціально-економічного розвитку завдяки своїм перевагам порівняно з іншими видами податків. По-перше, їх так звана соціальна справедливість, тобто більші податки платять ті, хто має великі доходи. Інакше кажучи, можна встановити прямий зв’язок між розміром податків і розміром доходів платника, тобто контролювати співвідношення між податками, платежами і платоспроможністю суб’єкта оподаткування. По-друге, за допомогою прямого оподаткування держава може ефективно регулювати економічні процеси в суспільстві, встановлюючи або руйнуючи стимули до ділової активності. Тому на сучасному етапі розвитку податкових відносин в Україні постає необхідність реформування податкової системи у напрямі підвищення рівня прямого оподаткування насамперед з метою розширення бази оподаткування і оптимізації структури народного господарства.