Передумови оптимізації податкового навантаження в Україні

За даними МВФ та Світового банку, наслідками проведення перших етапів економічних реформ у країнах із перехідною економікою стало зниження загального рівня сумарних податкових надходжень у структурі ВВП. У ряді країн розпочався значний спад (у 2 та більше разів) рівня податкового навантаження, зокрема, у Албанії показник податкового навантаження, який у 1989 р. становив 48,0 %, після впровадження реформ у 1993 р. був лише 28,0 %, у Болгарії – 59,6 % та 37,4 % до та після реформ відповідно, у Грузії – 31,5 % та 12,7 %, у Киргизстані – 38,5 % та 14,2 %, у Литві – 49,8 % та 25,1 %.Однак у країнах Центральної та Східної Європи, в яких сьогодні відбувається швидке просування шляхом ринкових перетворень, дореформені та пореформені рівні податкового навантаження не зазнали суттєвих змін у бік зменшення, а в окремих з них і дещо збільшились. Так, в Естонії рівень податкового навантаження до та після реформ становив 43,0 % та 32,5 % відповідно, у Польщі – 41,4 % та 45,5 %, Угорщині – 59,6 % та 54,1 %, Хорватії – 14,9 % та 20,1 %. У Чехії та Словаччині відмічено збільшення податкового навантаження – з 42,8 %, який мав місце у Чехословаччині у 1989 р., до 48,5 % у Чехії та 48,1 % у Словаччині у 1993 р.

Досвід проведення перших етапів реформ у країнах Центральної та Східної Європи доводить, що основною метою їх проведення було не зниження загального рівня податкового навантаження, а забезпечення стабільності та надійності податкового законодавства, максимальне наближення його до європейських зразків. Так, у цих країнах робота щодо формування якісно нового податкового законодавства була розпочата ще у 80-х роках. З початком ринкових перетворень це законодавство активно впроваджувалось у життя, проводилась постійна робота щодо роз’яснення принципів, змісту та його спрямованості. Дані заходи допомогли прийняттю стабільного та ефективного податкового законодавства, що в цілому співпало з початком економічного піднесення у цих країнах. Наприклад, у Польщі до кінця 1992 р. було подолано бар’єр закінчення рецесії та наступив етап прискореного економічного зростання.

Щодо України, то сьогодні немає однозначної оцінки важкості податкового тягаря. Ряд учених та державних діячів зазначають, що податкова система ”не є надмірно жорсткою, рівень оподаткування не є надто великим і не перевищує середні показники в країнах з перехідною економікою”.

Як аргумент автори наводять рівень податкового навантаження 1997 р., який становив 25,3 %. Проте одночасно наголошують на існуванні досить високого рівня потенційного податкового навантаження, коли при суворому дотриманні податкового законодавства рівень стягнень податків наближається до 40–42 % ВВП, що співставно з рівнем розвинених європейських країн. Думка учених стосовно значного податкового навантаження співпадає із оцінкою важкості податкового тягаря в Україні аналітиками Світового банку. За їхніми підрахунками, загальне податкове навантаження, включаючи відрахування у соціальні фонди, становить приблизно 35 % ВВП. Це підтверджує, що українські підприємства та громадяни несуть податкове навантаження, адекватне країнам із значно вищими рівнями прибутків та особистих доходів відповідно.

Проблема загострюється ще й тим, що близько половини економічно активних суб’єктів господарювання знаходиться в тіні і, як мінімум, половина платників податків приховують свої доходи від оподаткування. Повне податкове навантаження несе лише незначна частка економічно активного населення держави.

Отже, реальне податкове навантаження в Україні, яке несуть законослухняні платники податків, набагато вище від офіційно визначеного. Головними причинами цієї розбіжності, на нашу думку, є:

1. Відсутність стабільної та послідовної податкової політики, науково обґрунтованих орієнтирів її проведення; постійні зміни податкового законодавства, які практично неможливо відстежити та виконати.

2. Наявність значної кількості податкових пільг та преференцій, що надаються різним категоріям платників податків, встановлених у багатьох випадках лише підзаконними актами, а не спеціальним законом, як цього вимагає Конституція України та Закон України ”Про систему оподаткування”.

3. Існування механізму незаконного тіньового податкового тиску, який ставить суб’єкти господарювання у скрутне становище. Наявність хабарництва та корупції у податкових і митних органах, що дає змогу багатьом підприємцям уникати сплати повної суми податків.

4. Значна асиметричність податкової системи України. Наявність великої частки у структурі ВВП так званої ”бартерної” економіки (до 40 % ВВП), від якої фактично немає надходжень у бюджети, а також ”пільгової” економіки, яка сплачує лише такі окремі непрямі податки, як ПДВ та акциз. Тому практично весь податковий тягар повинна нести лише частина офіційної економіки, що сплачує більшу частку своєї доданої вартості.