Податкові аспекти політики підтримки розвитку підприємств
При цьому спрощені системи оподаткування малого підприємництва, що застосовуються в Україні, докорінно відрізняються від нестандартних податків, що стягуються з малих підприємств у багатьох країнах світу. Їх відмінності такі:
1) нестандартний податок запроваджується замість одного з податків стандартної (загальної) системи, тоді як в Україні спрощені системи оподаткування передбачають запровадження інтегрального податку, що замінює певну сукупність стандартних податків і зборів. Це швидше можна вважати недоліком, ніж перевагою, оскільки важко встановити універсальний об’єкт оподаткування для одного податку;
2) нестандартні податки запроваджуються передусім з метою спрощення методики визначення об’єкта оподаткування і розрахунку податкових зобов’язань у тих випадках, коли за стандартною методикою цей об’єкт визначити важко чи таке визначення є нераціональним, оскільки пов’язане з істотними витратами. Зменшення рівня оподаткування суб’єктів малого бізнесу досягають іншими засобами (зниження ставок, податкові пільги тощо).
Основною метою запровадження спрощених систем оподаткування в Україні є передусім зниження рівня податкового тягаря на суб’єктів малого підприємництва. Запроваджуючи спрощені системи оподаткування, обліку та звітності, передбачалось вирішити такі завдання:
– полегшити процес становлення малого підприємництва в Україні, підвищити його роль у розвитку національної економіки;
– сприяти розвитку конкуренції як необхідної умови становлення ринкової економіки, надавши підтримку тим підприємствам, конкуренті позиції яких на ринках є слабшими, порівняно з великими підприємствами;
– створити додаткові робочі місця, таким чином зменшивши кількість безробітних і витрати на їх утримання;
– активізувати інноваційні процеси, сприяти реалізації новітніх технічних і комерційних ідей;
– пом’якшити соціальну напруженість і демократизувати суспільні відносини, забезпечити формування активного середнього класу.
Але необхідність вирішення цих завдань не означає неминучості застосування спрощених систем оподаткування, обліку та звітності. Безальтернативність цього шляху ще не доведена.
Отже, не вважаючи зазначену форму державної підтримки єдино можливою і бездоганною, не можна обійти увагою додаткові аргументи на користь її застосування. Основними серед них є складність української податкової системи і податкового законодавства, а також процедури ведення обліку і складання фінансової звітності, значні витрати на дотримання податкового законодавства .
Все зазначене вище дозволяє зробити висновок, що запровадження в Україні спрощеного режиму оподаткування суб’єктів малого підприємництва було одним з можливих варіантів надання їм державної підтримки. Саме завдяки зниженню податкового навантаження й спрощенню механізму адміністрування сплати податків було створено сприятливі умови для самозайнятості працездатного населення і зменшено соціальне напруження в країні без витрат бюджетних коштів, а також створено близько 500 тис. нових робочих місць. Спрощені режими оподаткування в Україні у 2001 році застосовували близько 79 тис. юридичних і 537 тис фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, в яких працює більше 1,7 млн. найманих працівників. Можна сказати, що метою запровадження спрощених режимів оподаткування було досягнення більше соціальних, ніж економічних цілей. Але поряд з перевагами спрощені системи мають недоліки для платників податків, що породили цілий ряд проблем для держави. Серед них можна виділити:
1. Паралельне функціонування стандартної і спрощеної підсистем оподаткування вносить суттєві викривлення в податкову систему та механізм конкурентної боротьби.
2. Незацікавленість суб’єктів господарювання у зміні свого статусу як суб’єктів, що мають право використовувати спрощені системи оподаткування, гальмує розвиток їх та зростання обсягів діяльності, призводить до дроблення деяких підприємств.
3. Використання підприємствами, що працюють у спеціальному режимі, з метою оптимізації податкових зобов’язань, підприємства що працюють у звичайному режимі.