Соціальний експеримент у податковій сфері

У 2004 р. відзначається восьма річниця з моменту створення державної податкової служби України. За цей порівняно короткий строк завершився період її становлення і розпочався період удосконалення. ДПС України стала масовою організацією, нині вона об’єднує десятки тисяч людей, які прийшли з різних галузей національного господарства, серед яких є такі, що мають непрофільні професії, знання та навички праці. У той же час зміст вимог до роботи органів ДПС та їх працівників ускладнився, їх діяльність стає багатограннішою, все більш спирається не лише на адміністративні, а й на економічні, організаційно-правові, соціально-психологічні та морально-етичні методи. Ці методи певною мірою дозволяють компенсувати ряд недоліків у їх роботі, викликані як об’єктивними, так і суб’єктивними причинами, дефіцитом професійно підготовлених кадрів.

Підлягає реформуванню система забезпечення професійного росту податківців, удосконалення програм підготовки та підвищення кваліфікації кадрів, визначення більш диференційованої системи оплати праці залежно від кваліфікації, вдосконалення системи преміювання та надбавок до заробітної праці, розробка пропозицій щодо раціоналізації роботи, створення необхідної соціально-побутової бази для працівників податкових органів.

Розуміючи необхідність змін податкової системи, керівництво ДПА вважає, що податкова реформа включає не лише зміну законодавства, але й модернізацію податкової служби. У Плані впровадження проекту модернізації державної податкової служби України зазначено, що найсуттєвішою перешкодою новаторству в ДПС є консерватизм і бюрократизм управлінців, а саме: намагання чиновника бути не спеціалістом із забезпечення високоефективної влади і створення сприятливих умов для плідної творчої праці підпорядкованого колективу, а уповноваженим з контролю та розподілу. На реалізацію цих нормативних документів було прийнято, зокрема, рішення про проведення експерименту з комплексної оцінки діяльності працівника державної податкової служби України. Експеримент проводиться на основі Замовлення на проведення науково-дослідних робіт Управління кадрів ДПА України за темою „Розробка та впровадження моніторингу системи оцінки діяльності органів ДПС та їх працівників”, підписаного заступником Голови ДПА України С.Г. Гуржієм.

Експеримент (від лат. Experimentum – проба, досвід) – це дослідження явищ шляхом активного впливу на них за допомогою створення нових умов, що відповідають цілям дослідження, або шляхом зміни протікання процесу в необхідному напрямі. Експеримент як дослідницько-перетворююча діяльність є формою практики, тому його результати застосовуються як критерій істини. В основному, експерименти проводять у природничій сфері, сфері техніки. Але з 20-х рр. ХХ ст. розвиваються експерименти у соціальній сфері. Вони сприяють втіленню в життя нових форм соціальної організації та оптимізації управління суспільством або його складовими. Переваги експериментального вивчення об’єкта порівняно зі спостереженням полягають у тому, що, по-перше, у процесі експерименту можна вивчити явище у „чистому вигляді”, звільнившись від побічних факторів, по-друге, в повторюваності експерименту: можна проводити стільки разів, скільки це потрібно.

Майже усі соціальні експерименти, особливо соціологічні, проводяться не на генеральній сукупності об’єктів дослідження, а на натурній моделі – виборці на основі найбільш суттєвих для даного дослідження ознак. Репрезентативність вибірки обраних для дослідження є при цьому передумовою репрезентативності результатів експерименту.

Як знакові моделі, в експерименті виступають математичні, статистичні, оптимальні, кібернетичні моделі. Особливість експериментів, що проводяться із застосуванням ЕОМ, – їхня багатофакторність. Дослідник може одночасно обирати значення цілого комплексу експериментальних факторів у динаміці їхньої взаємодії, а не значення окремих факторів у черговому порядку. Це дозволяє ставити і вирішувати завдання комплексного вивчення складних соціальних процесів, перейти від описового рівня до рівня пояснення і прогнозування.

Є методика, що використовується як система показників експертних оцінок: для атестації працівників, їхньої самооцінки, організації перепідготовки кадрів з урахуванням їхніх особистих якостей, для формування резерву на керівні посади тощо. Експериментальна оцінка працівників органів ДПС України проводиться на основі Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої наказом Президента України „Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні”. Однією з вимог Концепції є необхідність створення системи об’єктивної оцінки державних службовців.Наукові дослідження, що проводяться співробітниками Науково-дослідного центру з проблем оподаткування Національної академії ДПС України, дозволили визначити правову основу експерименту, загальні вимоги та критерії оцінки, провести операціоналізацію цих критеріїв, що дозволило розроблену методику оцінки підняти на відповідний науковий рівень і запропонувати як методологічну основу для розробки моніторингу.

Теоретико-методологічною основою методики слугує теорія та методологія соціального потенціалу. Вона відображає сукупність можливостей індивіда або колективу (у даному випадку ДПС України) до цілеспрямованої діяльності. Багаточисельні фактори, що забезпечують діяльність ДПС, у міру їх виникнення та накопичення можливостей впливу на діяльність ДПС, можуть підвищувати або знижувати її ефективність. Фактори, що становлять єдність у соціальному потенціалі, складаються з трьох взаємопов’язаних частин: по-перше, здібності індивіда, його здатність виконувати свої функції, по-друге, умови реалізації його можливостей та, по-третє, умови відтворення здібностей. У методиці оцінки діяльності органів ДПС та їх працівників всі три частини соціального потенціалу відображаються у відповідних критеріях. У цій роботі кадровий потенціал складає добуток соціального потенціалу та середнього виваженого результату діяльності працівників. Тому, коли йдеться про кадровий потенціал ДПС, мається на увазі її соціальний потенціал, помножений на середню виважену величину результатів діяльності кадрів.