Реформування податку з доходів фізичних осіб у контексті вимог сталого розвитку

Таким чином, ми бачимо, що плоска шкала ПДГ щодо вимог сталого розвитку не є раціональним вирішенням проблеми оптимального оподаткування. Її можна розглядати як певну сходинку на шляху досягнення основної мети – розбудови податкової системи адекватної вимогам сталого розвитку.

Звичайно не можна стверджувати, що деструктивна критика здійснюваних українським урядом реформ у податковій сфері також не може стати у пригоді. Насправді, існує прецедент, коли у фахівців виникає рідкісна можливість провести компаративний аналіз та порівняти, що дали економіці прогресивна шкала ПДГ та плоска. Аргументи та контраргументи тут досить відомі. ПДГ з прогресивної шкалою був тим податком, який змушував підприємців приховувати заробітну плату та уникати оподаткування. ПДГ з плоскою шкалою теоретично дозволяє розв’язати цю проблему, проте достатніх доказів з економічної практики в Україні поки що немає. Більше того, серед незалежних експертів навіть існують побоювання, що заходів у сфері реформування ПДГ може бути недостатньо для виведення коштів з тіньового сектору економіки.

На думку експертів, лише зменшення загального фіскального тиску на фонд оплати праці – шляхом зниження ставки податку на доходи – не може бути достатнім стимулом для такого кроку з боку платників податків (як роботодавців, так і робітників). Держава не повинна зупинятися на півдорозі. Зокрема, в системі державних фінансів залишається не розв’язаним цілий комплекс проблем: високий рівень відрахувань до соціальних фондів, незавершеність реформи пенсійного забезпечення та ін.

Закладені у Законі України „Про податок з доходів фізичних осіб” окремі норми, які б сприяли виходу з тіньового обороту певних доходів (зокрема оподаткування процентів, операцій з нерухомістю, спадщини та дарунків), вступають у дію лише з 2005 року. Крім того, норма статті 5 щодо застосування податкового кредиту почне реально впливати на доходи громадян лише з другого кварталу 2005 року.

Подібна ситуація може спровокувати платників до подальшого застосування нелегальних способів уникнення оподаткування, у тому числі до конвертації коштів у готівку для виплати реальної винагороди працівникам „у конвертах” [5].

У зв’язку з цим розпочату реформу ПДГ можна оцінювати по-різному. З одного боку, зміни у системі ПДГ не значні, з іншого – ці зміни можна розглядати лише як тимчасовий варіант функціонування податку, оскільки найбільш очевидно, що в середньо та особливо довгостроковій перспективі Україна відійде від практики застосування єдиної плоскої шкали ПДГ і повернеться до варіанта ПДГ з прогресивною шкалою, як це є в більшості економічно розвинених країн світу. До речі, в Російській Федерації сьогодні, наприклад, досить широко обговорюється питання збільшення ставки цього податку [6].

У цьому напрямі повинна формуватися й нова податкова політика в Україні, оскільки, на нашу думку, лише прогресивна шкала ПДГ забезпечує соціальну справедливість та рівномірний розподіл між платниками податків податкового тягаря. Існуюча сьогодні єдина ставка, на жаль, порушує цей принцип. „Після введення 13 % податку на доходи громадян крива Лоренцо, що ілюструє рівномірність розподілу доходів, зміститься праворуч. Тобто прірва між рівнями доходів бідних та багатих ще збільшиться” [7. c. 45]. Допустити такий розвиток подій неможливо також із нормативного погляду, оскільки в Законі України „Про систему оподаткування” безпосередньо записано, що принцип соціальної справедливості вимагає, „забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи” [8].Прогресивність ПДГ може реалізовуватися не лише за рівнем доходів, а й за іншими істотними ознаками. Враховуючи негативні демографічні тенденції в Україні, однією з таких ознак, за якою може бути встановлена прогресивна шакала ПДГ, є вік платника податку, як це практикується, наприклад, в Північній Ірландії. Така прогресія шкали ставок ПДГ за віком дозволяє перерозподіляти кошти від старших працюючих поколінь до молодших. Якщо брати до уваги, що існує певна закономірність зростання доходів громадян, головним чином внаслідок зростання заробітної плати, з віком, а також той факт, що старші працюючі покоління в ринковій економіці формують істотні обсяги заощаджень, то подібна „вікова” прогресія шкали ПДГ щодо застосування імперативів сталого розвитку є цілком соціально справедливим та економічно доцільним заходом.

Таблиця 1

Зміна структури населення України протягом 1979–2026 рр.

*Джерело: Розраховано автором за даними [6], 2026 рік – прогноз за даними [10, с. 342].