Зміст і функції аудиторського контролю
Фінансово-господарський контроль діяльності підпри¬ємств при ринкових відносинах і різних формах власності наповнюється іншим змістом. Виникла нова форма фінан¬сово-господарського контролю — аудиторський контроль. Це езалежний контроль, який здійснюють аудиторські організа¬ції (фірми) за договорами з підприємствами і підприємця¬ми. Виконують його аудитори (від лат. аиаііог — слухач-учень, якого призначив вчитель для вислуховування урокіп інших учнів, перевіряючий).
Державна податкова адміністрація та її органи на місцях мають право вимагати від підприємств і підприємців при поданні річних звітів про фінансово-господарську діяльність представляти висновки (акти) про перевірку аудиторами (аудиторськими організаціями) достовірності бухгалтерсь¬кого обліку і звітності. Аудиторські висновки відповідно до законодавства України мають право вимагати від підпри¬ємств і підприємців установи Національного банку України при наданні кредитів, використанні державного фінансуван¬ня в їх діяльності. Цим же правом користуються комерційні банки, органи державної статистики з питань їх компетенції. Аудит у сучасному розумінні існує багато років. Зародився він тоді, коли вперше виникло розмежування інтересів між особами, які безпосередньо займаються управлінням підпри¬ємством (менеджерами) і вкладниками коштів у його діяль¬ність (власниками). Разом з тим почали зароджуватися ак¬ціонерні товариства, і аудитор зайняв центральне місце гро¬мадського контролера зовнішньої звітності правління ком¬панії, обстоюючи інтереси сторін (передусім акціонерів), заінтересованих у об'єктивних бухгалтерських показниках. Таким чином формується в основному зміст сучасного ауди¬ту, який набув широкого застосування у країнах із розвине¬ною ринковою економікою.
Аудит у країнах із розвиненою ринковою економікою пройшов у своєму розвитку певний еволюційний шлях.
Спочатку аудит був лише знаряддям перевірки і підтверд¬ження достовірності бухгалтерських документів і звітів, по¬тім він стає системно-орієнтованим на активізацію еконо¬мічної діяльності. При цьому з метою запобігання помилкам основні зусилля було спрямовано на підвищення ефектив¬ності системи управління підприємством і передусім систе¬ми його внутрішнього контролю, що позитивно вплинуло на точність обліку і достовірність звітних даних. Таким чином, системний підхід зумовив нові якості аудиту, його консуль¬тативну діяльність. За умови системного підходу здійсню¬ється формалізація аудиторських процедур, що дає змогу оптимізувати проведення перевірок, починаючи з підготов¬чої стадії і закінчуючи складанням аудиторського висновку. Третій етап розвитку аудиту — це його орієнтація на запобі¬гання можливому ризику під час проведення перевірок або консультацій, уникнення ризику. Особливе значення ризи¬ку аудитора пояснюється не лише можливістю втрати репу¬тації аудитором або аудиторською фірмою і втрати клієнта, а й великими штрафами, коли через непорядність і непра¬вильний висновок аудитора замовнику-клієнту завдано ма¬теріального збитку.
Заявляючи про помилки та інші виявлені порушення, аудитор повинен додержувати конфіденційності, оскільки порушення його може завдати збитків замовнику. Аудитор може частину роботи не виконувати, якщо він довіряє сис¬темі внутрішнього контролю, що діє на підприємстві. На¬приклад, він може використати дані інвентаризацій товар¬но-матеріальних цінностей, проведених ревізорами під¬приємства-замовника, якщо упевнений, що перевірки прове¬дені правильно. Крім того, аудитор виявляє довіру висновкам інших аудиторів, які перевіряли організації і дочірні філії компанії, при аудиті зведеного (консолідованого) фінансо¬вого звіту материнського підприємства.
Аудиторська перевірка провадиться з використанням ауди¬торських стандартів (норм аудиту), розроблених практикою у країнах із розвиненою вільною економікою. Аудиторські стандарти — це основні принципи виконання аудиторсь¬ких процедур. Вони мають виконуватися незалежно від умов, в яких проводиться аудит. До аудиторських стандартів вклю¬чають пояснення і норми аудиту, що є керівництвом до вико¬нання аудиторських процедур, застосування їх до окремих об'єктів перевірки, підготовки аудиторських звітів.В аудиторській практиці виділилися два основних напря¬ми діяльності: приватний аудит і аудит за законом. Під термі¬ном "приватний аудит" розуміють аудит, який здійснюється за замовленням заінтересованої сторони (партнерів по ком¬панії), приватне за домовленістю, незалежно від того, чи передбачена така перевірка законом. Аудит за законом (обов'язковий) є необхідною мірою захисту інтересів заснов¬ників (акціонерів, учасників капіталу) і держави від навмисно¬го викривлення у звітності показників підприємницької Діяльності. Кожна компанія з обмеженою відповідальністю за законом зобов'язана щороку запрошувати кваліфікованого аудитора для перевірки своїх бухгалтерських рахунків. Характер і масштаби приватного аудиту залежать в основ¬ному від заінтересованості клієнта. Масштаби аудиту за законом чітко визначені і змінювати їх ні директори, ні ак¬ціонери, ні навіть самі аудитори компанії-клієнта не мають права.
Аудит є моральним стимулом для чесної роботи служ¬бовців фірми. Розуміння того, що всі записи і звіти будуть проаналізовані незаінтересованими особами, змушує служ¬бовців акуратно і чітко вести облік і складати звітність про господарську діяльність підприємств і підприємців.