Будова рослини. Корінь, пагін, стебло
Кореневище - це видозмінений пагін з невеликими лускатими листками буруватого кольору і бруньками.
Кореневище зовні схоже на корінь, але відрізняється на¬явністю рудиментарних листків, бічних і верхівкових бру¬ньок і відсутністю кореневого чохлика. За формою воно може бути довгим і тонким (пирій, осока) або коротким і товстим (щавель, іриси). Щороку з верхівкової бруньки виростає надземний пагін. Під час обробітку грунту коре¬невище може бути подрібнене, тоді кожна його частина з брунькою дасть нову рослину. Особливо швидко відбуваєть¬ся вегетативне розмноження рослин з розгалуженими ко¬реневищами (пирій).
Бульба - це потовщена верхівка підземного стебла - столона. Найбільш відомими є бульби картоплі. Про стеб¬лове їх походження свідчить наявність і спіральне розмі¬щення бруньок-вічок. Хлорофілу бульби не мають, але на сонці зеленіють. Бульби можуть бути і надземними, на¬приклад потовщене стебло капусти кольрабі. Такі бульби мають зелений колір.
Цибулина - дуже вкорочений підземний пагін з ви¬дозміненими листками. Цибулини бувають кулясті, яйце¬подібні, видовжені тощо. Стеблова частина цибулини зай¬має незначну зону, її називають денцем. На нижній по¬верхні денця розміщені численні додаткові корені, на верхній - видозмінені м'ясисті листки (луски), що щільно прилягають один до одного і мають запас поживних речо¬вин. Зовнішні листки (луски) виконують захисну функ¬цію, тому стають шкірястими. У пазухах деяких сокови¬тих лусок є бруньки, з яких розвиваються або дочірні ци¬булини (дітки), або надземні зелені листки і квітконосні "стрілки".
Цибулини формуються у багатьох лілійних рослин: цибулі, лілії, тюльпана тощо. У деяких лілійних можуть бути надземні цибулини. Зазвичай вони утворюються у суцвіттях (у дикої цибулі, часнику), але можуть міститися і в пазухах листків.
Внутрішня будова стебла деревної рослини. Особли¬вістю будови стебла дводольної деревної рослини є його щорічне потовщення завдяки життєдіяльності камбію - вторинної твірної тканини. Внутрішню будову стебла де¬ревної рослини добре видно на поперечному розрізі три¬річної гілки липи.
У центрі розрізу розміщені великі клітини серцевини з тонкими оболонками, в них можуть відкладатися поживні речовини. У багатьох дерев серцевина пухка, може відми¬рати й утворювати у стовбурі порожнину - дупло. Серце¬вину оточують три (за числом років зрізаної гілки) кон¬центричних шари деревини приблизно однакової товщини.
Це свідчить про подібні умови росту гілки упродовж трьох років. Деревина складається з судин, клітин паренхіми і механічної тканини. Численні клітини механічної ткани¬ни надають стеблу міцності і захищають великі судини від стискання сусідніми клітинами. До периферії зовнішньо¬го кільця прилягає тонкий шар клітин вторинної твірної тканини - камбію. Зовні від камбію розміщується шар кори, вкритий корковою тканиною і відмерлою шкіркою.
У корі є різні тканини: провідна, механічна, основна. Провідна тканина представлена ситоподібними трубками, механічна - луб'яними волокнами, які надають стеблу міцності й гнучкості. Основна тканина виповнює проміжки між цими тканинами і може нагромаджувати поживні речовини.
Зовні кора вкрита корковою тканиною, яка складається з мертвих клітин, на її поверхні знаходяться клітини відми¬раючої шкірки. Шкірка і корок захищають стебло від впливу несприятливих умов, не пропускають вони і по¬вітря. У корковому шарі більшості дерев і кущів є спе¬ціальні отвори, крізь які надходить повітря, необхідне для дихання рослини, - сочевички, які мають вигляд маленьких горбиків на поверхні стебла. Сочевички утворені великими клітинами основної тканини з ве¬ликими міжклітинниками.Потовщення стебла відбувається за рахунок періодич¬ної діяльності камбію. Клітини камбію постійно діють у період вегетації рослини і можуть функціонувати упро¬довж кількох років. Особливо інтенсивно розмножуються клітини камбію навесні, тому кора з пагонів легко знімає¬ться. Схематично процес росту клітин камбію можна уяви¬ти так: клітина камбію росте і ділиться. З двох нових клітин внутрішня спеціалізується і перетворюється на клі¬тину деревини, що прилягає до старих її елементів, а клітина камбію, відсунута назовні, зберігає здатність до подальшо¬го поділу (тобто залишається камбіальною). Після поділу цієї клітини зовнішня дочірня клітина починає перетво¬рюватися на постійну клітину кори, а внутрішня дочірня залишається камбіальною. Ця камбіальна клітина знову утворює клітину деревини, а далі - кори. Отже, камбій відкладає клітини безперервно: всередину - клітини, з яких будується деревина, назовні - клітини, з яких будується кора. Нові клітини деревини наростають назовні, а кліти¬ни кори - із середини. При цьому камбій весь час кільце¬подібне обхоплює деревину.