Будова рослини. Корінь, пагін, стебло
Враховуючи все сказане вище, при подальшому викладі анатомічного матеріалу ми вживатимемо термін "стебло" лише у розумінні його як осьової частини пагона.
Стебло як осьова частина пагона здійснює зв'язок усіх частин рослини, збільшує її поверхню за рахунок галу¬ження, утворює і несе на собі бруньки і листки, забезпечує транспорт води, мінеральних та органічних речовин, веге¬тативне розмноження і фотосинтез, запасає поживні речо¬вини. Порівняно з коренем пагін рослини має складнішу будову, оскільки він на ранніх етапах розвитку розчлено¬вується на спеціалізовані частини і складається з осі та листків, що розташовані на ньому. Стебла без листків, хоча б зародкових або рудиментарних, як і листки без стебла, хоча б укороченого, утворюватися не можуть. Стебло за оптимальних умов росте постійно, даючи бічні відгалужен¬ня і збільшуючи листкову поверхню.
Перший (головний) пагін розвивається із бруньки за¬родка насінини. На пагоні виділяються вузли і міжвузля. Вузол - це місце прикріплення листків до стебла. Міжвуз¬ля - відстань між сусідніми вузлами. Зазвичай на пагоні кілька, іноді багато вузлів і міжвузлів, вони повторюються вздовж осі пагона. Міжвузля можуть бути довгими, тоді пагін називають видовженим (ростовим); вкорочений пагін має короткі міжвузля. На стеблах деяких рослин з дуже короткими міжвузлями зближені листки утворюють при¬кореневу розетку (кульбаба, морква). Плодові дерева і кущі утворюють обидва типи пагонів: вкорочені з малим приростом - "плодушки", на яких формуються квітки, зго¬дом плоди, і видовжені, як правило, безплідні. Найдовші міжвузля бувають у ліан.
Кут між листком і стеблом називають листковою па¬зухою. В пазусі листка розміщуються бруньки - харак¬терний утвір стебла - зачатки нових пагонів, які виника¬ють у певному порядку на осі. Вони забезпечують тривале наростання пагона та його галуження. Розрізняють брунь¬ки за місцем їх розташування (пазушні, верхівкові) та за функціональним призначенням (вегетативні, квіткові, сплячі, додаткові). Верхівкові бруньки розміщені на вер¬хівках стебла та його бічних відгалужень. Зовні бруньки захищені лусками (видозмінені листки). У зимуючих бру¬ньок зовнішні луски щільні, шкірясті, можуть вкриватися кутикулою або клейкими смолянистими речовинами. Під лусками знаходиться вкорочений зародковий пагін з тісно зближеними зачатковими листками, які вкривають твірну тканину конуса наростання. У пазухах зачатків нижніх листків є зачатки пазушних бруньок, з яких розвивають¬ся бічні пагони.
У дерев і кущів пазушні бруньки бувають ростовими (вегетативними), із зачатками листків і стебла, і квіткови¬ми із зачатками квіток або суцвіть, їх можна розрізнити за формою: ростові - видовжені, із загостреною верхів¬кою, а квіткові - округлі й більші.
Деякі пазушні бруньки можуть залишатися у стані спо¬кою невизначено довго. Це сплячі бруньки. Вони розвива¬ються і дають пагони в разі пошкодження верхівкових бруньок, зламування стебла над ними.
Важливим е формування додаткових бруньок, які за¬кладаються на стеблах, листках, коренях і забезпечують вегетативне розмноження квіткових рослин.
Ріст стебла у висоту забезпечує верхівкова брунька, або брунька зародка насінини. Клітини твірної тканини кону¬са наростання постійно діляться. У процесі поділу утворю¬ються нові зачатки листків і бруньок. Після поділу кліти¬ни ростуть, внаслідок чого видовжуються міжвузля і все стебло. У міру віддалення від конуса наростання здатність клітин до поділу зменшується і починається диференціа¬ція їх, що супроводжується утворенням основних тканин.
Можливий також інший шлях росту стебла: вставний, або інтеркалярний. У цьому разі твірна тканина розділе¬на ділянками клітин, здатних до поділу. Ділянка поділу розміщена зазвичай в основі міжвузлів. Такий ріст ха¬рактерний для злакових.Видозміни пагонів. Крім основної функції, про яку вже йшлося, пагони виконують низку додаткових функцій, пов'язаних з їх видозмінами (метаморфозами), які виникли в процесі пристосувальної еволюції. Це ву¬сики - довгі тонкі пагони з редукованими листками. Вусиками (виноград, огірок та інші рослини з лазячими або повзучими стеблами) рослини прикріплюються до різних предметів. Колючки - вкорочені пагони без листків, Що захищають рослину від поїдання тваринами (глід, дика яблуня). Вусики і колючки - це видозміни надземного пагона. Вони розміщуються в пазухах листків або на лист¬ковому вузлі навпроти листка, що свідчить про стеблове походження їх.
Крім видозмін надземного пагона у рослин є видозміни і підземного: кореневище, бульба, цибулина, які викону¬ють функції нагромадження поживних речовин і вегета¬тивного розмноження.