Джгутикові. Основні представники. Особливості будови і функції органів
Описаний процес тканинної шизогонії може повторюватися кілька разів. Ця частина життєвого циклу плазмодія дістала назву тканинного, або позаеритроцитарного циклу.
Інфузорії - найбільш високоорганізовані одноклітинні. Ди¬ференціювання їх тіла і спеціалізація різних органоїдів досягає в них такого ступеня складності, що тільки одноклітинність є під¬ставою називати інфузорії «найпростішими». Більшість з них живе в прісній і морській воді.Органоїдами руху в інфузорій є численні дрібні війки. Ядер велике ядро - макронуклеус і мале ядро - мікронуклеус; для ряду інфузорій характерною є наявність двох або кількох мікронуклеусів.
Тіло туфель¬ки вкрите війками, рухи яких цілком координовані. Ту¬фелька має, крім того, здатність трохи стискуватися, згинатися то¬що. Такі рухи тіла туфельки здійснюються завдяки наявності в ектоплазмі скоротливих фібрил - міонем. Ектоплазма містить також численні паличковидні тільця - трихоцисти, які є органоїдами захисту і нападу. При діянні будь-якого подразника трихоцисти викидаються назов¬ні у вигляді найтоншої нитки, кінцевий відділ якої має гвіздкоподібний вигляд. Ядер - два: макронуклеус і мікронуклеус.
На одній із сторін тіла ту¬фельки є особлива заглибина, що називається передротовою, або перистомом. На дні перистома знаходиться рот, або цитостом, що веде в короткий канал - глотку, або цитофаринкс. Перистом має численні війки, які служать для захоп¬лення поживних часточок з навколишнього середовища. Про¬йшовши через рот і глотку, част¬ки поживи попадають в ендо¬плазму; навколо часток поживи утворюються травні вакуолі, які переміщуються в ендоплазмі певним шляхом, поки перетрав¬люється пожива. Неперетравлені залишки видаляються з ті¬ла через спеціальний отвір (порошницю), що лежить біля заднього кінця тіла.
Органоїди виділення пред¬ставлені двома пульсуючими вакуолями, що лежать біля переднього і заднього кінців тіла. Кожна пульсуюча вакуоля складається з пульсуючого резерву¬ара і довгих каналів, що впадають у нього, по яких у резервуар надходять продукти розпаду з різних частин тіла. При скороченні резервуара його вміст виводиться в навколишнє середовище через видільну пору. Пульсуючі вакуолі скорочуються по черзі.
Розмножуються туфельки безстатевим і статевим способами. Безстатеве розмноження відбувається поперечним поділом надвоє. Поділові всього тіла передує поділ надвоє макронуклеуса і мікро-нуклеуса.
Статеве розмноження здійснюється кон'югацією. Цей процес проходить ось так. Інфузорії тимчасово з'єднуються попарно свої¬ми перистомами, макронуклеус кожного кон'юганта роз¬чиняється, а мікронуклеус в результаті двох послідовних поділів розпадається на чотири частини. Три з них розчиняються, а четверта поділяється ще раз надвоє. Одна з утворених таким шляхом частин мікронуклеуса (стаціонарне ядро) лишається на місці, а друга (блукаюче ядро), разом з цитоплазмою, яка її обволікає, переміщує¬ться в тіло другого кон'юганта. В цей же час блукаюче ядро разом з обволікаючою його цитоплазмою другої інфузорії переходить у тіло першої. Кон'юганти ніби взаємно запліднюють один одного. Після цього в тілі кожної інфузорії частини свого і чужого мікронуклеусів зливаються, інфузорії розходяться, в кожній із них з нового ядра розвиваються макро- і мікронуклеус, і інфузорії починають поділятися.
Губки - найпростіше організовані багатоклітинні тварини, що не мають ні справжніх органів, ні диференційованих тканин і дуже своєрідно побудовані з двох шарів клітин. У світовій фауні відомо до 5 тис. видів тварин цього типу.
Живуть губки переважно в морях; деякі живуть у прісних во¬дах. Це - нерухомо сидячі тварини, що мають вигляд наростів, кірок і подібних утворень на стеб¬лах підводних рослин, на каменях тощо. Такого виду губка являє собою колонію, що утвори¬лася пупкуванням і складається з численних особин, які так зрос¬лися між собою, що встановити межі між окремими індивідуумами немає можливості. Проте серед губок є й поодинокі форми, наприклад губка Ascetta, і на їх прикладі найлегше скласти уявлен¬ня про будову губок.
Ascetta має вигляд бокала, одним кінцем («підошвою») прикріпленого до субстрату. На кінці, протилежному до «підошви», є великий отвір - оскулум, що: веде у внутрішню порожнину, яка нази¬вається атріальною. По всій поверхні губ¬ки розкидані численні дрібні пори, які ведуть у канальці, що пронизують стінку тіла і відкриваються в атріальну порожнину.
Стінку тіла губки становлять:
шар плоских клітин, що утворюють зов¬нішній покрив тіла і вистилку канальців;