Джгутикові. Основні представники. Особливості будови і функції органів
Джгутикові. Основні представники. Особливості будови і функції органів
Джгутикові. Основні представники. Особливості будови і функції органів. Споровики. Гемоспоридія. Риси організації споровиків. Життєвий шлях молярійного плазмодія. Інфузорії. Інфузорія-туфелька. Особливості будови та функції організму. Губки. Загальна характеристика, будова і життєві особливості типу.
Клас джгутикових об'єднує найпростіших, що мають один або кілька джгутиків. Джгутикові - дуже своєрідна група організ¬мів. Одні з них - типові рослинні форми, що мають хлорофіл і живляться тільки автотрофно шляхом фотосинтезу; інші - хлоро¬філу не мають і живляться тільки гетеротрофне, що поряд з деякими іншими особливостями свідчить про приналежність їх до світу тва¬рин. Нарешті, деякі джгутикові - міксотрофи; вони є ніби зв'я¬зуючими ланками між рослинами і тваринами.
Евглена має веретеноподібну форму тіла. На пе¬редньому кінці має один джгутик. Тіло вкрите пелікулою. Ядро одне. В цитоплазмі багато дрібних хроматофорів, що мають хлоро¬філ. Біля переднього кінця розміщена скоротлива вакуоля з резер¬вуаром, що відкривається назовні біля основи джгутика. Поряд із скоротливою вакуолею розміщене червоне світлочутливе вічко - стигма.
На світлі евглена синтезує органічні речовини з неорганічних, подібно до зелених рослин, а в темноті вона втрачає хлорофіл і жи¬виться звичайно осмотично розчиненими у воді готовими органіч¬ними речовинами.
Комірцеві джгутикові - поодинокі або колоніальні форми, що мають особливий протоплазматичний комірець, який оточує джгутик і відіграє роль в уловлюванні поживних часток.
Споровики - виключно паразитичні форми. Більшість спорови¬ків паразитує всередині клітин різних тканин безхребетних і хре¬бетних тварин, а також людини. Характеризуються складним цик¬лом розвитку, чергуванням статевого і безстатевого розмножень і утворенням у більшості спор, подібних до цист інших найпрості¬ших. Спори мають густу оболонку і містять один або кілька дрібних зародків, так званих спорозоїтів. З організму живителя спори виводяться в зовнішнє середовище і можуть проковтуватися іншим живителем, який таким шляхом заражається. У деяких спорови¬ків - малярійних плазмодіїв - усі стадії розвитку проходять в організмі їх живителів-людини, птахів, комарів. В цих споро¬виків спорозоїти розвиваються в тілі комара і передаються птахам або людині з слиною комара при укусі. У зовнішнє середовище, отже, спорозоїти малярійних плазмодіїв не попадають, і спори тому не утворюються.)
У ряду споровиків на деяких стадіях розвитку є джгутики, що свідчить про споріднення споровиків з джгутиковими.
Гемоспоридії (Нaemosporidia). Винятково шкідливу роль ві¬діграють споровики ряду кров'яних споровиків - гемоспоридій, до якого належать малярійні плазмодії - збудники малярії - тяж¬кого трансмісивного захворювання людини. Найбільш поширені три види малярійних плазмодіїв. Кожний вид спричинює захворю¬вання певною формою малярії:
Plasmodium vivax - збудник триденної малярії,
Plasmodium malariae - збудник чотириденної малярії,
Plasmodium falciparum - збудник тропічної малярії.
Ці види плазмодіїв трохи відрізняються один від одного своєю морфологією і тривалістю періодів безстатевого розмноження.
Життєвий цикл малярійних плазмодіїв зв'язаний із зміною живителів. Одна частина цього циклу проходить в організмі люди¬ни, де відбувається безстатеве розмноження плазмодіїв; друга його частина проходить в організмі специфічного переносника ма¬лярії - самки малярійного комара Anopheles, де здійснюється ста¬теве розмноження плазмодія. Отже, для малярійних плазмодіїв людина - проміжний живитель, а самка комара Anopheles - оста¬точний. Заражаючись плазмодіями при ссанні крові хворого на ма¬лярію, комар потім заражає іншу людину, вводячи їй плазмодіїв з своєю слиною при укусі.
Збудник малярії вводиться комаром у кров людини в стадії спорозоїта. Веретеновидні рухливі спорозоїти проникають у кліти¬ни стінок кровоносних судин і в тканину печінки, селезінки та інших органів, набувають тут амебоподібної форми, збільшуються в роз¬мірах і починають розмножуватися множинним поділом (шизо¬гонія, або меруляція). В цій стадії розвитку плазмодій називається шизонтом, а утворені в результаті його поділу молоді особини - тканинними мерозоїтами. Кожний шизонт дає початок кільком де¬сяткам дрібних мерозоїтів, які заглиблюються в інші тканинні клі¬тини, поділяються там і дають наступне покоління.