Травлення. Органи травлення

Будова та функції стравоходу.

Пережована їжа, змочена слиною, за допомогою узгоджених рухів щік і язика просувається до кореня язика, де подразнює рецептори слизової оболонки зіва і м'якого піднебіння. Нервові імпульси передаються до центру ковтання, що розташований у довгастому мозку. Відцентрові імпульси надходять до м'язів глотки, язика, дихальної системи.

Акт ковтання здійснюється у такій послідовності: м'яке піднебіння піднімається і закриває носову частину глотки, надгортанник опускається і закриває вхід у дихальні шляхи, дихання припиняється і їжа коренем язика проштовхується в глотку. (pharynx), а далі в стравохід

Стравохід - це вузька (2 см у діаметрі) трубка завдовжки 25-30 см, яка з'єднує глотку зі шлунком. Він складається з шийної, грудної та черевної частин і має чотири оболонки: слизову, підслизову, м'язову та зовнішню сполучнотканинну. Підслизова та м'язова утворюють складки, для розтягування при проходженні харчової грудки. М'язова оболонка верхньої третини стравоходу утворена поперечносмугастою м'язовою тканиною. У середній третині органа до цих м'язових волокон приєднуються гладкі міоцити. М'язова оболонка нижньої третини стравоходу утворена гладкою м'язовою тканиною.

Їжа по стравоходу переміщується за допомогою перистальтичних рухів.

Будова шлунка, травлення в ньому і нервово-гуморальна регуляція його діяльності. Склад шлункового соку, його роль у процесі травлення.

Шлунок (gaster) - це розширений відділ травного каналу. Форма шлунка має індивідуальну особливість і залежить від положення тіла та наповнення шлунка їжею (серпоподібно зігнутий). Розміщується у верхній частині черевної порожнини під діафрагмою. У шлунку розрізняють малу і велику кривизну , а також вхідну частину, дно, тіло і воротарну (вихідну або пілоричну) частину.

Пілорична частина - місце перходу шлунка в дванадцятипалу кишку, там містяться кільцеподібні м'язи, що утворюють зажим (пілоричний сфінктер).

Стінки шлунка складаються з чотирьох шарів:

1. внутрішній - слизова оболонка - продукує шлунковий сік.

2. підслизова оболонка - дає можливість слизовій збиратися у складки, а самому шлунку - розтягуватися і збільшувати об'єм;

3. м'язова оболонка - складається з трьох шарів не посмугованих м'язів, що мають поздовжній, косий та коловий напрямок, завдяки яким шлунок може виконувати складні рухи;

4. зовнішня - сполучнотканинна оболонка, є частиною очеревини.Місткість шлунка у дорослої людини 3 л, але може збільшуватися до 5-10 л. У слизовій оболонці розташовані три види залоз: головні, обкладові, додаткові. Головні виділяють травні ферменти, обкладові - соляну кислоту, додаткові - слиз. Суміш усіх цих секретів утворює шлунковий сік. За добу у людини його утворюється 1,5-2 л.

І. Ферменти шлункового соку.

- пепсиногени - неактивні ферменти, які під дією соляної кислоти перетворюються в пепсині, що розщеплюють складні білки на більш прості та амінокислоти.

- ліпаза шлунку - у дорослих не має великого значення, дещо активніша у дітей - впливає на природньо емульговані жири (молоко).

- желатиназа розщеплює білок желатин, що вміщується в сполучній тканині тваринних продуктів.

- хімозин - разом з пепсином діє на білки молока (звурджує).