Гендель як великий селекціонер

Грегор Іоганн Мендель народився в 1822 році в Хейнцендорфі в Сілезії, де його батько був власником невеликого селянського наділу. Після одержання початкового утворення в тамтешній сільській школі і пізніше по закінченні колегії піаристів у Лейпнику він був у 1834 році прийняв у Тропаунську імператорсько-королівську гімназію в перший граматичний клас.

Чотирма роками потому його батьки були цілком позбавлені можливості відшкодовувати необхідні витрати, зв'язані з навчанням, а він, із глибокою повагою будучи тоді лише 16 років від роду, потрапив через це в сумні обставини, тому що був примушений зовсім самостійно піклуватися про власне утримання.

У 1843 році Мендель був прийнятий в августинський монастир святого Томаша в Альтбрюні. Завдяки цьому кроку його матеріальне становище в корені змінилося. У настільки необхідному для кожних занять доброчинному благополуччі фізичного існування до нього, із глибокою повагою, повернулися і мужність і сили, і він протягом спробного року штудіював запропоновані класичні предмети з великою старанністю і любов'ю. У вільні години займався він маленькими ботаніко-мінералогічними зборами, наданим у монастирі в його розпорядження. Його пристрасть до природознавства ставала тим більшою, чим більші можливості одержував він. Хоча згаданий у цих заняттях був позбавлений якого-небудь керівництва, а шлях автодидакту тут, як ні в якій іншій науці, важкий і веде до мети повільно, усе-таки за цей Мендель придбав таку любов до вивчення природи, що він не шкодував уже сил для заповнення пробілів, шляхом самонавчання і використовуючи поради людей, що володіли практичним досвідом.

У 1846 році Мендель слухав також стосовні до цієї галузі лекції по господарюванню, садівництву і виноградарству у Філософському інституті в Брюнні. У 1848 році, завершивши курс богослов'я, із глибокою повагою Мендель одержав від свого прелата дозвіл готуватися до іспитів на ступінь доктора філософії. Коли ж у наступному році він зміцнився в намірі екзаменуватися, те йому було вручене розпорядження зайняти місце суплента імператорсько-королівської гімназії в Цнаймі, на що він пішов з радістю.

Грегор Мендель, за свідченнями сучасників, дійсно був доброю і приємною людиною, але чи мало добрих людей живе на землі, чи мало їхній умирає?

Він був слугою церкви і за сорок років у загальному нічим не скомпрометував свого «мундира», хоч і не висловлював надлишкової запопадливості. Таких слуг у церкви було теж чимало, але їх звичайно не пам'ятають.

Він досяг високого церковного і у значній мірі політичної посади і зробився директором місцевого банку, хоча як політик і фінансист він був недостатньо далекоглядний. Але через роки після його смерті (1884) раптом виявилося, що він був великим ученим, що прорвався в невідомий відсік природи. Причому не дилетантом, якому пощастило випадково наткнутися на дорогоцінну знахідку, а широко ерудованим дослідженням, чий оригінальний розум зумів точно задати живій природі одне з корінних питань її буття, і в послідовним титанічній праці одержати чітка однозначна відповідь, і знову витягти ця відповідь з перехресних експериментів, і зрозуміти його місце у всій системі людського знання, і закласти всім цим фундамент нової галузі пошуку, ім'я якої «генетика» – наука про спадковість. Коли абат Мендель у пам'яті людей перестав бути усього лише доброю людиною, усього лише колишнім шкільним учителем, який у порядку дозвільного захоплення займався якимись дилетантськими експериментами, - коли він став в очах усього людства МЕНДЕЛЕМ, чиє ім'я було прилічено до лику творців нетлінних духових цінностей, - отоді і почалися розшуки усього, що вціліло від полум'яної байдужості.

У патера Грегора завзято не вироблялася професійна відчуженість трунарів, патологоанатомів і священнослужителів – здатність біля мертвого тіла зі звичною діловитістю міркувати про розміри труни, якості глазету, змінах, виявлених при розкритті в органах, чи про райське блаженство, уготованому душі покійного, якщо він був справжнім чи праведником вчасно покаявся в гріхах. У госпіталі святої Ганни, що входили в старобрюнський прихід, канонік Мендель відвідував не тільки палати, де йому покладалося утішати хворих і напутствувати умираючих. Він відвідував ще і морг і був присутній при розкриттях трупів. Йому було цікаво ознайомитися з анатомією людського тіла; він розповідав про це племінникам, коли посилав їх учитися на медичний факультет.

Мендель готувався здавати іспит на ступінь доктора богослов'я. Дотепер всі іспити завершилися для нього «primum eminentium» – «першою відмінністю». І от він, майже вже доктор теології, змінює всі ці перспективи на місце «суплента», тобто «заряду-вчителя», «учительського помічника»! У нього з'явилася нова пристрасть, і заради цієї пристрасті він пішов на жертви.Життя складалося, право, непогано. Хоч Мендель і одержував на 40 відсотків менше колег, що мали дипломи, але він усе-таки був тепер на власних ногах, і він користався у колег великою повагою, тому що добре справлятися зі своїми обов'язками, і був дуже приємний у спілкуванні. Його любили учні, що завжди люблять людей талановитих і добрих. Прихильністю Менделя була фізика. Адже він був справжнім учнем Фрідріха Франца, що впровадив в Моравії дагеротипию, і робив спостереження за сонячними плямами. Але після Ольмюца коло його інтересів розширився: ботаніка, мінералогія, «природна історія». Він відмовився від кар'єри богослова, уже забезпечений, і йому стукнуло двадцять вісім. У Менделя не було вчительського диплома.