Результати санітарної селекції клонів сортів винограду
Санітарна селекція на клонодослідних ділянках є однією з головних складових технології отримання сертифікованого садивного матеріалу винограду [1, 2, 3]. Саме тут шляхом застосування комплексу методів оцінки визначається санітарний статус клону (відносно вірусної інфекції).
Прийоми та методи санітарної селекції, які застосовуються під час клонового добору, розмноження та санітарної сертифікації садивного матеріалу винограду в виноградарських країнах світу, є достатньо відомими [2, 3, 4]. Проте аналіз ефективності їх застосування щодо клонового матеріалу української селекції не проводився.
Метою роботи була оцінка ефективності санітарної селекції клонів винограду. Для цього слід було вирішити такі задачі:
оцінити ефективність і результати санітарних заходів на етапах вивчення кущів-кандидатів у клони та двох вегетативних поколінь клонів винограду;
визначити технологічні етапи, на яких збільшується ймовірність ураження та засоби запобігання цьому;
проаналізувати результати санітарної оцінки стану клонів у відношенні прихованого ураження вірусами, отримані за допомогою різних методів.
Дослідження проведено в Центрі клонової селекції ННЦ “ІВіВ ім. В.Є. Таїрова” протягом 1985 – 2006 рр. (наукові керівники робіт у 1985–2000 рр. — д.б.н. Мілкус Б.Н., у 2001–2006 — к.б.н. Мулюкіна Н.А.)
Роботу було здійснено на клонах, відібраних у різні роки в регіонах України. Вони являли собою різноманітний та складний матеріал для санітарної селекції через різну епідеміологічну ситуацію в цих регіонах. Всебічне вивчення клонів проведено протягом 15 – 20 років.
Первинний матеріал був представлений понад 500 вихідними кущами-клонами прищепних і підщепних сортів, з них у подальшому відібрали і розмножили 230 клонів першого вегетативного покоління, на яких застосовано повний комплекс польових і лабораторних методів санітарної селекції. Особливу увагу приділяли лабораторному тестуванню близько 50 клонів другого вегетативного покоління.
Основні санітарні вимоги до клонодослідних ділянок щодо вірусної інфекції поягали у використанні грунтів, в яких не було нематод-переносників НЕПО-вірусів та просторовій ізоляції від промислових насаджень плодових культур та виноградників [2].
Щодо методики клонової селекції і комплексних технологічних завдань зі створення здорового садивного матеріалу перед закладанням ділянок клонодослідження першого вегетативного покоління кущі-родоначальники клонів (або П0) проходили попередню перевірку на приховане ураження найбільш шкідливими вірусами — коротковузлям і скручуванням листя винограду. Це дозволило запобігти занесенню небезпечних хвороб на клонодослідні ділянки та зберегти грунти на ній у відповідному санітарному стані.
Санітарні заходи включали візуальну санітарну селекцію (двічі на рік) та повне проходження всіх видів польового і лабораторного тестування на етапі першого вегетативного покоління (П1).
На етапі другого вегетативного покоління (П2) здійснювали повторне лабораторне тестування перспективних клонів, або проводили ті діагностичні процедури, що не використовували за тестування першого вегетативного покоління.
Тестування клонів, проведене в Центрі клонової селекції Національного наукового Центру «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» можна розподілити на чотири основних етапи (табл. 1).
Табл. 1. Тестування клонового матеріалу винограду на приховане ураження вірусною інфекцією
Перший етап тривав, з 1985 до 1990 року, характеризувався переважним тестуванням вихідних кущів клонів і клонів першого вегетативного покоління. Тестування базувалось на індексації щепленням і серологічних методах. На початку робіт для виявлення вірусної інфекції застосовували тест віробактеріальної аглютинації, з 1987 р. для тестування почали широко використовувати імуноферментний аналіз (ІФА), діагностичні набори для проведення якого отримували в лабораторії вірусології та мікробіології ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» [5].