Роль лісомеліоративного облаштування агроландшафтів при їх оптимізації
На основі вивчення матеріалів землеустрою, технічної документації щодо встановлення водоохоронних зон і прируслових смуг, схеми рекультивації, визначення непридатних для сільського господарства земель та сільськогосподарських угідь гіршої якості вирахувано необхідні обсяги створення інших захисних лісомеліоративних насаджень.
Отже, для Поліського регіону пріоритетним є лісомеліоративний захист орних земель від вітрової ерозії, охорона водних об’єктів, закріплення поверхні ярів та пісків, а також боротьба з локальними проявами водної ерозії.
У результаті запропонованого лісомеліоративного облаштування території загальна площа ПЛС збільшується в 4,3 раза, всіх захисних насаджень — у 2 рази, а загальна лісистість — на 1,9 % порівняно з наявною площею.
Можливе також збільшення площі сільськогосподарських угідь Поліської частини Житомирської області, зокрема природних кормових, за рахунок рекультивації порушених земель та землювання угідь на 6,1 тис. га, а також залуження орних земель в прибережних смугах на 1,8 тис. га.
Порівняння існуючої структури агроландшафтів Житомирського Полісся з оптимізованою в розрізі за природно-сільськогосподарськими районами (ПСГР) представлено в табл. 2. Оптимізована структура агроландшафтів складається з площ, що залишаються у використанні, виведених з інтенсивного використання деградованих та малопродуктивних орних земель, законсервованих природних кормових угідь та відведених під елементи лісомеліоративного облаштування агроландшафтів.
Найважливішим напрямом стабілізації екологічної обстановки є розробка екологічних норм із землекористування, зокрема агроландшафтів для встановлення комплексу обов’язкових норм, правил, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів і досягнення екологічної безпеки [5].
Нині екологічні норми використання й охорони земель в Україні практично не розроблені, хоча певним досягненням є розробка Інститутом землеустрою УААН концепції екологічного нормування землекористування, яка поєднує питання оптимізації структури агроландшафтів з гранично допустимими показниками властивостей ґрунтів та інтенсивності деградаційних процесів [6].
З огляду на це вивчалася структура агроландшафтів до й після оптимізації. Показники, що характеризують використання агроландшафтів як відношення природних кормових угідь до орних земель, площа лісомеліоративних насаджень на 1000га сільськогосподарських угідь суттєво збільшуються (особливо останній) і становлять 0,48 га природних кормових угідь на 1 га орних та 60,1 га (або 6 %) лісомеліоративних насаджень на 1000 га сільськогосподарських угідь.
2. Структура агроландшафтів до та після оптимізації, га
Враховуючи те, що законсервовані природні кормові угіддя та залужені прибережні захисні смуги також виконують стабілізуючу роль в агроландшафтах, їх площу (21506 га) теж доцільно враховувати при розрахунку співвідношення угідь. У такому разі на 1 га ріллі припадатиме 0,51 га природних кормових угідь.
Аналізуючи показник лісомеліоративної облаштованості сільськогосподарських угідь, який також відображає питому вагу елементів культурних ландшафтів, встановили, що в деяких ПСГР він залишається у 1,5-2,0 рази нижчим за нормативний (56 га на 1000 га). На нашу думку, морфометрична складність території, тобто часте чергування невеликих за розмірами ділянок природних та сільськогосподарських угідь (на Житомирському Поліссі немає суцільних масивів сільськогосподарських угідь площею 1000 га, які б не містили природних територій — лісу, води, боліт), дозволяє прийняти такий показник за оптимальний.
Певну інформативність щодо відповідності нормам екологічного землекористування забезпечують показники сільськогосподарської освоєності території, розораності, лісистості, коефіцієнта еколого-господарського стану — відношення площ земель інтенсивного використання до площ природних територій (табл. 3).
Порівняння відносних показників з фактичними показало, що в цілому співвідношення угідь в агроландшафтах, а також структура всього земельного фонду покращуються і майже в усіх природно-сільськогосподарських районах можуть бути прийняті за нормативні.Ситуація в Черняхівському та Брусилівському ПСГР (за коефіцієнтом еколого-господарського стану) залишається напруженою, але може бути виправлена на наступному етапі робіт за рахунок оптимізації структури посівних площ.