ЕВАРІСТ ГАЛУА (1811 — 1832 pp.)
У лютому 1830 р. Галуа вступив у дворічну педагогічну школу підготовки вчителів для королівських ліцеїв. Він і тут не залишав своїх досліджень. У тому самому році Галуа опублікував з приводу них три невеликі статті, а докладнішу працю надіслав на щорічний конкурс до Академії. Але цей рукопис було загублено. За порадою свого друга Шевальє Еваріст знову написав працю і особисто заніс її в Академію. Він навіть пробував читати лекції з математики в одній з книгарень Парижа, але слухачів приходило все менше й менше, і лекції припинилися. Ніхто не розумів складних питань, які висвітлював молодий математик. У грудні 1830 р. Галуа виключили з Педагогічної школи за революційну діяльність.
10 травня 1831 р. поліція заарештувала Галуа, звинувачуючи його в заклику до вбивства короля. Понад місяць він просидів у в'язниці, а 16 червня був виправданий судом присяжних засідателів. Оборонці підсудного довели, що за конституцією винним у злочині можна вважати тільки того, хто його здійснив. Тим часом на особу короля ніхто замахів не організовував. Присяжні виправдали Галуа, і його звільнили.
14 липня 1831 р. Еваріст і республіканець Дюшатле, колишній солдат національної гвардії, на відзнаку 42-ої річниці революції взяли участь у деревонасадженні на площі, де в свій час революційний народ штурмував Бастілію. Галуа і Дюшатле наділи форму солдатів національної гвардії, а також озброїлись пістолетами, за що й були арештовані. Галуа просидів у тюрмі до квітня 1832 p., а в травні сталася пригода, яка закінчилась трагічно.
Увечері 29 травня, коли Еваріст ішов парком з дівчиною, до них підскочили два молодики. Один з них грубо відштовхнув супутницю Еваріста і нахабно запитав, чого це він гуляє з його нареченою. Галуа спокійно відповів, що дівчина жодним словом не обмовилась про те, що в неї є наречений. Якщо ж це насправді так, то поведінка її нечесна. Виникла сварка. «Наречений» викликав Галуа на «дуель честі», а за ним і другий молодик, який назвався братом дівчини. Хтось із «друзів» нібито намагався помирити молодих людей. Галуа вже погоджувався просити пробачення, та нічого не допомогло—молодики настояли на своєму: 30 травня о 6 годині ранку Еваріст мусив стрілятися на «дуелі честі» спочатку з «нареченим», а потім, якщо залишиться живим, з «братом» дівчини. Співчуваючи Галуа, двоє «друзів» провели його до самого дому, погодилися бути секундантами на дуелі і розпрощалися, обіцявши заїхати за ним о 5 годині ранку.
Лише вдома Галуа зрозумів своє трагічне становище. Була четверта година дня. Тільки 13 годин залишалося йому на те, щоб зібратися з думками і оглянути пройдений життєвий шлях.
Він вибрав з паперів свої математичні праці, переглянув їх і побачив, що в них багато незакінченого, розрізненого, що вони не містять суті тих досліджень, які він провів, сидячи майже рік у в'язниці і перебуваючи на волі.
Еваріст написав своєму другові Огюсту Шевальє листа, в якому просив його надіслати все те, що він залишить, видатним математикам або опублікувати в математичному журналі. Після цього він почав викладати стисло те із своїх досліджень, що вважав найголовнішим.
О 5 годині ранку постукали секунданти. Треба було їхати на дуель. Галуа надписав на конверті ім'я Опоста Шевальє, вклав у нього» 13 списаних за ніч сторінок, заклеїв і залишив на столі. Ці сторінки і зробили його безсмертним...Чудового весняного ранку, 30 травня 1832 р. через ліс торохтів візок, запряжений парою ситих коней. То літній селянин квапився на базар продавати молоко й зелень. Раптом він почув у кущах стогін. Якась людина кликала на допомогу. Селянин зупинив коней, скочив з візка і зазирнув за густий кущ ліщини. Під ним на траві лежав напівживий скривавлений юнак. Переляканий селянин поклав пораненого кулею в живіт юнака на візок і помчав до міської лікарні. У візку, стікаючи кров'ю, лежав непритомний Еваріст Галуа.
Важко встановити, чи відбувалося на дуелі все так, як розповідав про це сам Галуа, прийшовши до пам'яті на лікарняному ліжку. Він відмовився від пропозиції лікаря послати за священиком, але попросив негайно викликати з Бурля-Рен свого молодшого брата Альфреда. Не встиг лікар вийти з палати, як до пораненого ввійшов поліцейський чиновник. Галуа розповів йому, що поранений на «дуелі честі», що ніяких претензій до свого суперника не має і відмовився назвати його ім'я, бо дав йому слово честі. Чиновник залишився задоволений з такої відповіді, мовчки вклонився пораненому і вийшов з палати.
Надвечір приїхав з Бурля-Рен молодший брат Еваріста. Поранений і йому не назвав прізвища свого суперника. Він тільки сказав братові, що не встиг вистрілити першим. Галуа попросив брата взяти написаний лист і неодмінно передати Огюсту Шевальє. Лікар припинив коротке побачення братів. 31 травня 1832 р. о 10 годині ранку Еваріст помер.