ЕВАРІСТ ГАЛУА (1811 — 1832 pp.)
Еваріст Галуа народився 25 жовтня 1811 р. у сім'ї мера міста Бурля-Рен, розташованого недалеко від Парижа. Батько його за політичними переконаннями був республіканцем. Він сам навчав свого сина і прищепив йому інтерес та любов до математики. Восени 1823 р. Еваріст став учнем Паризького ліцею — навчального закладу закритого типу.
То був час, коли після падіння Наполеона Бонапарта у Франції знову правили королі з династії Бурбонів. Вони поступово обмежували демократичні права народу і парламенту. Католицьку релігію знову було визнано офіційною державною релігією. Єзуїти, яких немало було і серед учителів та вихователів, насаджували у навчальних закладах підслуховування та доноси. Вихований у демократичному дусі, Еваріст не міг звикнути до суворого режиму та нудних лекцій. Гнітюча шкільна атмосфера негативно вплинула на вразливого дванадцятирічного хлопчика. Учителі помічали в Еваріста замкнутість, неуважність на уроках, нервовість, що призводила іноді до вибухів гніву і до непродуманих вчинків. Тільки влітку, перебуваючи на канікулах в оточенні рідних, хлопчик знову ставав веселим, лагідним і привітним.
Взимку 1827 р. Еваріст узяв у шкільній бібліотеці підручник з геометрії, автором якого був відомий французький математик Лежандр. Систематичність і чіткість викладу матеріалу захопили хлопця. В його свідомості вимальовувалась побудова курсу геометрії, зв'язки між її теоремами і розділами. Читаючи якусь теорему, він наперед бачив її доведення і тільки для самоперевірки заглядав у текст. Після геометрії Галуа взявся до глибшого вивчення алгебри. Вона здалася йому не такою цілісною й стрункою, як геометрія. Він знайшов у ній багато ще не розв'язаних питань, у тому числі питання про розв'язування у радикалах рівнянь. Чому не кожне рівняння степеня, вищого за четвертий, можна розв'язати у радикалах за певними формулами? Чи не можна знайти ознаки, за якими б, тільки глянувши на таке рівняння, можна було відразу встановити, розв'язується воно в радикалах, чи ні? Ці і подібні до них питання з теорії розв'язування рівнянь захопили Еваріста, і він почав наполегливі дослідження. Він нікому не розповідав про них. Лише батькові звірився своєю мрією: після закінчення Нормальної школи піти вчитись у славнозвісну Паризьку Політехнічну школу, закінчити її і стати вченим-математиком. Батько підтримав сина, але порадив йому залишитися у Нормальній школі ще на рік, щоб краще підготуватися до вступу в Політехнічну школу. Така була й думка професора, що навчав Еваріста математики. У листах до батька Галуа професор писав, що його син знає з математики навіть більше того, що потрібно для вступу в Політехнічну школу, але, крім розуміння суті математики, треба знати ще багато деталей, про які й запитують екзаменатори. Обурившись, що старий професор втручається в його особисті справи, Ева-ріст настояв на своєму, але скоро пересвідчився, що його вчитель не помилявся. Улітку 1828 р. на екзамені з математики в Політехнічну школу екзаменатор запитував Галуа саме про ті деталі, про які писав старий професор. Еваріст відповідав на поставлені запитання абияк, а на деякі й зовсім не відповідав, дивуючись, що екзаменатор запитує його про такі «прості» речі. Одержавши на екзамені незадовільну оцінку, Еваріст був змушений залишитися в останньому класі Нормальної школи ще на рік.
Неохоче йшов Галуа на заняття. Незнайомі, нові товариші по класу, нудні лекції не обіцяли нічого приємного. Та ось до аудиторії ввійшов новий, ще молодий професор і почав читати лекцію з геометрії. Професор Рішар не обмежувався викладом матеріалу. Він ставив учням запитання, підводив їх до правильної відповіді, намагався, щоб учні самі додумувались до способів доведення нових теорем. Професор вдало пов'язував виклад предмета з історією розвитку геометрії як науки, вміло поєднував окремі її розділи, знаходячи спільні зв'язки між ними. Одного разу професор Рішар продиктував учням три досить складних задачі, які вони мали розв'язати до наступного заняття,— через тиждень.
Після лекції до професора підійшов Галуа, червоний від хвилювання, і мовчки подав на списаному формулами аркуші паперу розв'язання всіх трьох задач. Здивований Рішар пробіг очима написане і сказав: «Ваше розв'язання зробило б честь найкращому підручнику геометрії. Після обіду зайдіть до мене на квартиру, там поговоримо докладніше. Я попрошу вихователів, щоб вони не карали Вас за запізнення на вечерю».Так Еваріст зустрів викладача, який помітив його здібності і не залишився до цього байдужим. Із здивуванням слухав молодий професор про дослідження юнака і говорив з ним як з рівним. Дружні бесіди з професором Рішаром на математичні теми ще більше заохочували Еваріста до наполегливих шукань. Проте від занять математикою юнака відвернули трагічні події. У 1829 р. його батько, зацькований церковниками-єзуїтами, покінчив життя самогубством. Ця трагічна подія приголомшила юнака. Він став замислюватися над соціальними питаннями і почав розуміти, що мав на увазі батько, коли скаржився на нестерпні умови роботи.
Тим часом бесіди з професором Рішаром тривали. Одного разу Еваріст прийшов до нього схвильований. Він довів теорему про те, що рівняння степеня, вищого за четвертий, розв'язати в радикалах взагалі неможливо. Професор сказав Еварісту, що цю саму теорему довів норвезький математик Нільс Абель і розповів про його злиденне життя і передчасну смерть. Розповідь професора дуже схвилювала юнака.
Весною 1829 р. Галуа закінчив Нормальну школу, але на екзамені з математики у Політехнічну школу знову провалився через свою неврівноважену вдачу.