ЛЕОНАРД ЕЙЛЕР (1707—1783 pp.)

Працюючи в Берліні, Леонард Ейлер став ніби повноважним представником Петербурзької Академії наук за кордоном. Він запрошував іноземних учених на роботу в Петербург, за дорученням Академії діставав і надсилав у Росію наукову літературу, прилади для дослідів, друкарські верстати, хімікати тощо.

За 25 років перебування в Берлінській академії наук Ейлер написав багато важливих праць. Так, у 1744 р. було опубліковано його тритомну «Теорію руху планет і комет, яка містить у собі легкий метод, що дає можливість за допомогою кількох спостережень визначити орбіти як планет, так і комет». Того самого року вчений одержав премію Паризької академії наук за працю з теорії магнетизму.

У 1749 р. Петербурзька Академія наук опублікувала двотомний твір Ейлера «Морська наука, або трактат про будування і водіння кораблів». Учений вдало застосував тут методи вищої математики до розв'язання питань стійкості й рівноваги суден, до визначення найкращої їх форми, до техніки кораблебудування і з'ясування способів керування суднами під час руху їх за допомогою вітру. Згодом Ейлер на основі свого трактату створив популярний підручник, який у 1778р. був перекладений з німецької мови на російську його учнем М. Головіним. Ця книжка стала першим підручником для учнів російських морських шкіл.

Ще визначніша праця Ейлера — п'ятитомний трактат з математичного аналізу. За загальним визнанням сучасних учених у цьому трактаті є майже все, що викладається тепер у курсі вищої математики. Крім цього і інших творів з математики, Ейлер написав багато інших оригінальних і важливих праць з оптики і механіки.

У 1746 р. новий президент Академії Розумовський запросив Ейлера повернутися в Росію. Але той відмовився, бо Шумахер фактично все ще продовжував управляти справами Академії. Проте і в Берліні погіршилися умови для наукової праці. Прусський король Фрідріх II спрямовував діяльність працівників Берлінської академії на розв'язування лише практичних справ, а не на розвиток теорії. Не дивно, що в наукових збірниках Берлінської академії наук публікувалися ті праці Ейлера, які мали переважно практичний зміст, тоді як у Петербурзьких збірниках з року в рік з'являлися ґрунтовні теоретичні статті.

Тим часом у Росії почалося царювання Катерини II, яка вважала себе «просвітителькою» і заради слави намагалася оточити себе видатними вченими і філософами. Дізнавшись, що Ейлер, ім'я якого відоме було всій Європі, незадоволений умовами в Берлінській академії, вона наказала будь-що домогтися повернення вченого в Росію. Фрідріх II довго не погоджувався відпустити його, але, нарешті, дав дозвіл. 9 червня 1766 р. Ейлер із сім'єю залишив Берлін. З того часу до кінця життя він працював у Петербурзькій Академії.

Невдовзі після приїзду до Петербурга Ейлер остаточно осліп і міг тільки диктувати свої твори, виконуючи основні обчислення усно. Та працездатність ученого, якому на той час було близько 60 років, не тільки не зменшилась, а ще більше зросла. Вже через два роки після повернення в Петербург вийшла праця Ейлера «Елементи алгебри».

Ця книжка витримала 30 видань шістьма європейськими мовами.

У 1769—1771 pp. учений видав три томи під спільною назвою «Діоптрика», в яких об'єднав усе, що написав у різний час з теорії оптичних інструментів, і виклав загальну теорію діоптрики — науки, якої до нього не існувало взагалі.

Поки друкувалася «Діоптрика», Ейлер устиг продиктувати і здати до друку три томи «Листів до німецької принцеси», три томи твору «Інтегральне числення», книги «Навігація», «Нова теорія Місяця», «Обчислення затемнення Сонця і про походження Венери» та багато інших.

У книжці «Листи до німецької принцеси» Ейлер популярно виклав багато питань фізики, астрономії, хімії, математики і філософії. Твір видавався близько 40 разів дев'ятьма європейськими мовами.

У період напруженої роботи в Петербурзькій Академії наук з Ейлером знову трапилося нещастя: у 1771 р. пожежа знищила його будинок. Удалося врятувати лише дещо з майна і значну частину рукописів. Невдовзі після того йому зняли катаракту з лівого ока, але заборонили певний час працювати. Однак Ейлер порушив цю заборону і назавжди втратив зір. Він ледве розрізняв силуети. Диктуючи, учений користувався чорною поверхнею стола, на якій виводив крейдою формули і проводив обчислення.

До останніх днів Ейлер не залишав наукової роботи. Помер віл 18 вересня 1783 року.Поховано Ейлера в Петербурзі на Смоленському кладовищі. У 1837 р. з нагоди 130-річчя з дня народження видатного вченого, на його могилі було споруджено пам'ятник, на полірованій плиті якого вибито латинською мовою напис: «Леопарду Ейлеру Петербурзька Академія».