ЯРОСЛАВ МУДРИЙ - ДЕРЖАВНИЙ ДІЯЧ
Ще в 30-і роки 11 століття Русь продовжувала успішне протиборство з Польщею. Але після того, як були відвойовані "Червінскі міста" Польща потерпала від впливу Німецькій імперії і Чехії, а також прибалтійських слов'янських язичницьких племен, і потребувала підтримки з боку Русі. Союз двох держав був скріплений династичними шлюбами: польський король одружився на сестрі Ярослава Добронігою (християнське ім'я Марія), а старший син Ярослава Ізяслав - з сестрою Казимира. Русь надала Польщі допомогу у війнах з Чехією і прибалтійськими слов'янами.
На півночі Русь зв'язували тісні дружні відносини зі Швецією. Ярослав був одружений з дочкою шведського короля Інгігердою (Іриною). Добрими були відносини і з Норвегією, куди була видана заміж за норвезького короля молодша дочка Ярослава Єлизавета.
Після довгого періоду мирних відносин з Візантією Русь при Ярославі почала нову війну з великою імперією. Приводом послужила розправа з руськими купцями в Константинополі.
Велика руська рать на чолі з старшим сином Ярослава Володимировича рушила на турах до Константинополя. Але біля західних берегів Чорного моря флот потрапив у бурю, що розметала і потопила частину руських кораблів. Біля шести тисяч воїнів на чолі з воєводою Вишатою висадилися на сушу, інші морем рушили назад.
Довідавшись про це, імператор Костянтин Мономах наказав переслідувати руський флот і знищити руське військо. Але в морському бою русичі завдали поразки грекам і лише після цього вирушили на батьківщину.
Доля сухопутних військ була трагичною. Греки оточили і взяли в полон загін Вишати, багатьох з них осліпили і відпустили на всі чотири сторони для залякування Русі. Довго ще по руських селах і містах бресли нещасні сліпці, пробираючись до рідних домівок.Лише в 1046 році Русь уклала новий мирний договір з Візантією. В знак поновлення дружніх зв'язків між двома країнами був улаштований шлюб візантійської принцеси, дочки Костянтина Мономаха, і четвертого сина Ярослава – Всеволода. У 1053 році у молодої пари народився син, якого назвали на честь діда Володимиром, а в християнстві дали йому, як і діду, ім'я Василь. Це був майбутній великий київський князь Володимир Мономах.
Цей шлюб лише підкреслив, як виріс за останнє десятиліття мужнародний авторитет Русі. Русь воістину стала Європейською державою. З її політикою рахувалися Німецька імперія, Візантія, Швеція, Польща, Норвегія, Чехія, Угорщина, та інші європейські країни. На сході аж до низовин Волги в неї тепер практично не було суперників. Її кордони простягалися від Карпат до Ками, від Балтійського моря до Чорного.
Ріст міжнародного престижу Русі підтверджували і династичні шлюби київського князівського дому. Усі сини Ярослава були одружені на можновладних принцесах – Візантії, Польщі, Німеччини. Його дочки були видані заміж за правителів різних країн. Старша Ганна – за французького короля Генріха 1, Анастасія – за угорського короля Андрія, молодша красуня Єлизавета – за норвезького короля Гарольда.
Цікава доля цих жінок. Після смерті чоловіка Ганна Ярославівна під час малолітства сина була регентшею Франції, Єлизавета після загибелі на війні короля Гарольда удруге вийшла заміж за короля Данії і відігравала велику роль у європейській політиці.
Церква і релігія при Ярославі.
Митрополит Іларіон.
В часи Ярослава християнська церква одержала на Русі більш широке поширення і придбала визначну вагу в суспільстві. Цьому сприяв і сам великий князь, що відрізнявся великою побожністю, знанням церковних творів. При житті він одержав прізвисько "Мудрого".
Ярослав заложив великокнязівський монастирь святих Георгія і Ірини- на честь християнських святих, свого і своєї дружини. Монастирі стали з'являтися повсюдно й у великих містах, і в сільській місцевості, знаменуючи собою подальше поширення християнства і зміцнення ролі церкви в суспільстві.
У середині 50-х років IXст. Під Києвом виник знаменитий Печенерський монастирь. В основі його створення був Іларіон, священик великокнязівської церкви в селі Берестове, заміської резиденції великих князів. Іларіон був глибоко віруючою людиною.
Саме Іларіонові належить ряд творів, написаних у 40—50-і роки. Перше місце серед них займає блискучий пам'ятник ідеології і культури IX століття "Слово про закон і благодать". Власне кажучи в цьому творі Іларіон викладає державно-ідеологічну концепцію Древньої Русі, концепцію яка вплинула на світогляд інших русичів авторів IX століття. Саме тоді, у 40-і роки IX століття, на русі вперше виникла концепція про закономірний зв'язок Русі зі світовою історією, зі світовими державами. Вся обстановка IX століття вимагала створення таких таких державно-ідеологічних концепцій.