Основи психологічного і фізіологічного збереження здоров'я

Переважно люди розумової діяльності нездатні вимкнути механізм переробки інформації на ніч; вони працюють не лише 8 - 12 годин на добу, а майже постійно з короткими переключеннями. Це і є підтвер¬дженням так званої інформативної теорії, згідно з якою людина, під час сну перероблює інформацію, отриману в період активної бадьорості.

Фізичний і розумовий види діяльності вимагають різного напру¬женні певних функціональних систем організму, тому навантаження необхідно класифікувати відповідно до важкості і напруженості. Важкість праці - це напруження функціональних систем, які зумов¬лені фізичним навантаженням. Напруженість, своєю чергою, харак¬теризує рівень напруження центральної нервової системи.

Загальна характеристика трудової діяльності

Будь-яка трудова діяльність характеризується двома взаємопов'я¬заними елементами: фізичний (механічний) - визначається роботою м'язів; психічний - визначається участю органів чуття, пам'яті, мис¬лення, емоцій, вольової активності.

Частка фізичної і психічної складових у різних видах трудової діяль¬ності неоднакова: під час фізичної праці переважає * м'язова діяльність; під час розумової активізуються * процеси мислення. Але жоден з видів праці не відбувається без регулювання центральної нервової системи. Вивчення трудової діяльності людини і впливу її на організм людини передбачає, насамперед, характеристику фізіології праці:

* фізичні, нервово-психологічні, розумові, емоціональні перенавантажен¬ня;

* ритм і темп роботи;.

* монотонність праці;

* обсяг сприймання і переробки інформації;

* біомеханічні та антропометричні дані.

Це дає змогу визначити +ступінь і характер навантаження організму під час роботи, +відповідність робочого місця і засобів праці анатомо¬фізіологічним особливостям людини і +розв'язати цілу низку практич¬них питань:

• раціональні режими праці і відпочинку,

• організація ро¬бочого місця,

• проведення професійного добору та профорієнтації тощо.Відомо, що життєдіяльність людини постійно супроводжується ви¬тратами енергетичних запасів, які і визначають важкість праці. Енер¬гетичні втрати поновлюються харчуванням. Це необхідно для забезпе¬чення постійного обміну енергії, тобто є безперечною умовою життя. Кількість енергії, що витрачається, дістала назву енергії основного об¬міну. Витрати енергії на основний обмін можуть коливатися залежно від статі, віку, стану центральної нервової системи, інтенсивності функцій ендокринної та ферментної систем та багатьох інших факторів.

Фізичні зусилля, яких докладає людина в трудовій діяльності, оцінюються у формі енергетичних витрат (вимірюються в кДж/хв, кДж/год або кКал/хв чикКал/год). їх кількість залежить від інтенсивності навантаження. Так, при фізичній праці середньодобові енерговитрати перевищують 115 кКал/год. Витрати енергії в ба¬гатьох випадках залежать від рівня механізації виробництва. Якщо воно повністю автоматизоване, то енергетичні витрати робітників наближаються до енерговитрат осіб, які займаються розумовою працею.

Добові енерговитрати залежать також і від віку людини. Наприклад, у похилому віці (коли людина на пенсії веде малорухомий спосіб життя) добова витрата енергії може становити 2,3 тис. кКал/добу; для людей молодих та середнього віку добові енерговитрати сягають 6 тис. кКал/добу.