Національний банк Польщі

Як агент уряду у фінансових справах НБП дає йому поради, управляє деякими депозитними рахунками й фондами уряду, від імені уряду випускає й вилучає з обігу гроші, управляє національними інвалютними резервами і виступає від імені уряду на міжнародному валютному ринку, є депозитарієм золота й управляє державним боргом (випускає державні облігації, сплачує проценти по них, погашає їх).[7]

4.Організація міжбанківських розрахунків

Міжбанківські розрахунки є складовим елементом платіжного механізму держави. Вони є системою здійснення і регулювання платежів на грошові вимоги і зобов'язанням, які виникають між банківськими організаціями.

До загальних принципів організації міжбанківських розрахунків у Польщі, які засновані на наступних моделях, відносять:

- По рахунках міжфіліальних оборотів;- Шляхом організації кореспондентських відносин між банками;

- Через кореспондентські рахунки в установах Центрального банка.

Банківська система Польщі перейшла на електронну систему платежів, яка працює в режимі реального часу і дозволяє завершувати розрахунки між банками протягом операційного дня.

У складі НБП є такий підрозділ як Розрахункова палата, на яку покладено технічне проведення міжбанківських розрахунків на основі електронних технологій. Розрахункова палата побудована по дворівневому принципу:

- Центральна розрахункова палата, яка підкоряється безпосередньо НБП;

- Регіональні розрахункові палати, які є структурними підрозділами територіальних управлінь НБП;

У Центральній Розрахунковій палаті відкриваються технічні рахунки регіональних розрахункових палат, по яких фіксуються проведені за день операції. Ведення рахунків дозволяє проводити контроль за правильністю здійснення операцій по технічних кореспондентських рахунках регіональними розрахунковими палатами. Крім того, узагальнення відбиваною по цих рахункам інформації дозволяє отримати досить чітку і ясну картину стани платіжного обороту між регіонами.[3]

5.Валютне регулювання та контроль

5.1. Становлення системи валютного регулювання

Становлення та розвиток економіки Польщі неможливі без ство¬рення ефективної фінансово-грошової системи. Невід'ємною скла¬довою цієї системи є валютно-фінансова підсистема, яка охоплює діяльність на території країни резидентів та нерезидентів, пов'яза¬ну з рухом валютних цінностей у будь-якій формі.

Використання валютних цінностей потребує певної регламентації та регулювання з боку уряду та Національного банку Польщі. У зв'язку з цим зростає роль національного валютного за¬конодавства у визначенні порядку обігу іноземної валюти на тери¬торії держави з урахуванням необхідності забезпечення пріоритету грошової одиниці Польщі, захисту її купівельної спроможності та врегулювання інших факторів, які впливають на конвертованість злотого.

Нормативно-правові передумови управління валютною сферою в Польщі були закладені прийняттям в 1997 році закону «Про валютне регулювання та валютний контроль в Польщі». Він регулює операції з валютними цінностями, визначає статус злотого, встановлює загальні принципи валютного регулювання, функції кредитних установ під час здійснення валютних операцій; порядок використання надходжень в іноземній валюті, а також відповідаль¬ність за порушення валютного законодавства резидентами. Згідно з цим документом було передбачено встановлення НБП валютного курсу злотого на підставі результатів торгів на міжбанківському валют¬ному ринку Польщі.

На даний момент у державі існує низка законодавчих актів, положень та інструкцій по валютному регулюванню, але вони у деякій мірі опираються на принципи та тези, викладені у законі «Про валютне регулювання та валютний контроль в Польщі», тобто цей закон є основою валютної системи країни.[4]