Капітал і праця: механізм і взаємодія

Сучасний етап НТР, що характеризується інтенсивним впровадженням її досягнень у масове виробництво, безперервно змінює умови праці та життя трудівників. У них постійно з'яв¬ляються нові різнобічні потреби, що зумовлюють певні проблеми. Зокрема, в Україні серед багатьох проблем сучасного стану перехідної економіки на наступні кілька десятиліть ключовою, на нашу думку, виявиться проблема підвищення трудової мотивації населення. За 90-ті роки владні структури нашої країни зробили «все і навіть більше», щоб сформувати «відразу» в наших людей до продуктивної виробничої діяльності (масові затримки та довготермінові невиплати заробітної плати, мізерні трудові пенсії і т. п.).

Трудова мотивація пов'язана з внутрішніми спонукаль- ними мотивами людини до змісту праці та справедливою оцінкою і винагородою за її результати. Мотивацію не можливо декларативно диктувати, оскільки вона формується у відпо- відному соціально-економічному середовищі, яке охоплює всю сукупність поточних і перспективних (рівень зарплати, пен- сій) форм винагороди, трудове і соціальне законодавство. Звідси - роль трудових колективів, держави, профспілок у формуванні та розвитку трудових відносин.[1,ст.175-177]

Висновки

Таким чином, капітал - це вартість, авансована у виробництво з метою одержання додаткової вартості, це вартість, що завдячуючи експлуатації, створює і приносить додаткову вартість.

Спрямування виробництва на виробництво додаткової вартості - мета капіталістичного виробництва, його об'єктивний закон. Оскільки цій меті підпорядковане все виробництво, вона є основною метою - основним економічним законом капіталістичного виробництва.

Одержанню додаткової вартості підпорядковується не тільки виробництву. На нього спрямований обмін, розподіл і споживання. Відтак, основний економічний закон виробництва покладає всю систему буржуазних виробничих відносин і є основним економічним законом капіталістичного способу виробництва.

Головним джерелом зростання капіталу є робоча сила. Тому, що робітник отримує за свою працю не повну вартість продукту, створену ним, а лише певну частину, величина якої в цілому достатня для відтворення працівника як такого. Отже, вартість, створена робочою силою, повинна бути більшою, ніж вартість робочої сили.

Використана література

1.Беляєв О.О,Бебело А.С-Політична економія:навч.посібник.-К:КНЕУ,2001-328с

2.Оганян Т.А,Паламарчук В.О-Політична економія-К:МАУП,2003-520с

3. Шумило І.А. заступник Міністра економіки УкраїниПроблеми трансформації форм і методів державного управління економічним розвитком України. Публікації національного інституту стратегічних досліджень. 2001р

4. Фаріон І.Д. Економіка праці та соціально трудові відносини: організація, облік, аналіз, контроль: Навч. посібник/ І.Д.Фаріон, Л.І. Жук; За ред. д.е.н. проф. І.Д.Фаріона. - Тернопіль: Економічна думка, 2000

5.Маркс К., Енгельс Ф. Твори, т.20, с.453

6. Маркс К. Капітал-М.:Издательство политической литературы.-1983-т.1-с.178

* Слід зазначити, що дане положення не варто як абсолютизувати, так і приписувати лише марксизму, що має місце в поширеному викладі трудової теорії вартості без зв'язку останньої з корисністю.

За умов ринку відбувається зіставлення суспільно необхідних затрат праці і результатів суспільної корисності товарів. Тому згідно з маржиналістською концепцією вартості (цінності) остання створюється не лише у виробництві, а й у процесі обміну, де головну роль відіграє корисність. Часто це ілюструють на таких прикладах.