Менеджмент банківської системи на прикладі Ощадного банку України Путильського відділення 6799 Чернівецької області

Національний банк України є банком першого рівня. Він ви¬конує традиційні функції, характерні для Центрального банку держави, є емісійним та розрахунковим центром держави, бан¬ком-батьком та банкіром уряду. НБУ надано монопольне право на випуск грошей в обіг.

НБУ несе відповідальність за створення матеріально-тех¬нічної бази виробництва власної валюти, він визначає ор¬ганізаційно-технічні основи здійснення готівково-грошового обігу:

-правила зберігання, перевезення та інкасації грошової готівки;

-правила виконання касових операцій банками та господар¬ськими суб'єктами;

-створює і керує резервними фондами банкнот та монет;

-встановлює ознаки платоспроможності грошових знаків.

Як розрахунковий центр країни, НБУ встановлює правила про¬ведення безготівкових розрахунків господарюючими суб'єктами, а також організовує розрахунки між комерційними банками в Україні. Він представляє інтереси держави у відношеннях з цен¬тральними банками інших країн, в міжнародних фінансово-кредит¬них установах.

НБУ встановлює правила організації та проводить реєс¬трацію комерційних банків, видає ліцензії на ведення валютних операцій, здійснює нагляд за діяльністю комерційних банків на території України.

Основним економічним завданням банку є забезпечення стабільності національної грошової одиниці. На його розв'язан¬ня спрямована створювана ним система грошово-кредитного регулю¬вання.

Методи впливу, які використовуються НБУ для проведення в життя грошово-кредитної політики, знаходяться в процесі станов¬лення. Можливості використання операцій на відкритому ринку обмежені нерозвиненістю ринку цінних паперів в Україні.

В практиці роботи НБУ активно використовуються такі мето¬ди грошово-кредитного регулювання, як:

-рефінансування (облікова та кредитна політика);

-регульований договір обов'язкових резервів;

-регулювання ліквідності комерційних банків.

На протязі 1992-1994 років НБУ не вдалося забезпечити стабільність грошей. Темпи інфляції в Україні в цей період вия¬вились одними з найбільш високих в СНД. Причини таких високих темпів інфляції в певній мірі викликані недоліками в проведенні грошово-кредитної політики. Проявились організаційно-технічні труднощі становлення міжбанківських розрахунків, слабкою вияви¬лась фінансова політика держави.Вплив цих факторів виявився особливо відчутним у зв'язку з особливостями структури економіки України: високої питомої ва¬ги виробництва, засобів виробництва, перевага важкої та добув¬ної промисловості. Уряд відмовився від використання системи жорстких бюджетних обмежень по відношенню до підприємств-вироб¬ників. З кінця 1992 року система державного врегулювання цін, яка широко застосовувалася, сама виступала додатковим фактором розкручування інфляції, надавши їй найбільш рушійний стрибко¬подібний характер. На наявність значного потенціалу подальшого розвитку інфляції в Україні вказувало значне перевищення темпів росту оптових цін на споживчі товари та послуги на протязі 1993-1994 років. І тільки в 1995-1996 роках за рахунок монетар¬ної політики НБУ інфляція була в значній мірі приборкана.

Комерційні банки – основна ланка кредитної системи країни, яка включає в себе кредитні установи, які здійснюють різні банківські операції для своїх клієнтів на базі комерційного розрахунку. Для цього вони використовують не тільки свій власний капітал, але й залучений фінансовий капітал у вигляді вкла¬день, депозитів міжбанківських кредитів та інших джерел. При цьому залучені кошти, як правило, значно перевищують обсяги власного капіталу комерційних банків.