Менеджмент банківської системи на прикладі Ощадного банку України Путильського відділення 6799 Чернівецької області

ЗМІСТ

Вступ3

Розділ 1.Банк як елемент ринкової інфраструктури.5

§ 1.1 Банківська система та її роль в ринковій інфраструктурі.5

§ 1.2. Менеджмент банківської діяльності в умовах становлення ринкової економіки.15

§ 1.3 Фінансовий менеджмент. Банківські ресурси та управління ними.23

Розділ 2. Економічний стан та розвиток банківського менеджменту державного спеціалізованого Ощадного банку України Путильського відділення 6799 Чернівецької області в умовах ринкової економіки.34

§ 2.1 Історія створення та розвитку державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України.34

§ 2.2. Аналіз ефективності діяльності державного спеціалізованого Ощадного банку України Путильського відділення 6799 Чернівецької області.57

Розділ 3. Вдосконалення банківського менеджменту в умовах ринкової економіки.63

§ 3.1 Система управління в банку.63

§ 3.2. Менеджмент банківського ризику.72

§ 3.3. Використання закордонного досвіду розвитку банківської системи в умовах ринкової економіки України.79

В И С Н О В К И84

Список використаної літератури:87

Вступ

Ринок є складною багатофункціональною структурою, в умо¬вах якої функціонує багато економічних інститутів, одним з яких є банківська система.

Банки є особливими фінансовими інститутами і ор¬ганізаційними центрами ринку позичкових капіталів, тобто сукупності взаємовідносин, де об’єктом угоди виступає грошовий капітал та формується попит і пропозиція на нього.

Грошовий ринок та ринок капіталів являють собою вторинні ринки позичкових капіталів. Кожний з цих ринків має власний інструментарій, тобто конкретні фінансові цінності, що обер¬таються на них.

Україна, як і інші колишні держави СРСР, переходить до но¬вої економічної системи що базується на ринкових відносинах. Ринковій економіці необхідна відповідна банківська система, яка формується та постійно вдосконалюється.

Багатогранність форм власності, конкуренція між суб'єктами ринку, прискорений розвиток ринкових відносин вимагають особливо тонкого і вмілого управління. Система управління повин¬на забезпечити умови, при яких кожен керівник певного рівня вважав би своїм найважливішим завданням організацію активного пошуки можливостей підвищення результативності праці. Разом з тим вона повинна мати спроможність до застосування методів саморегулювання і самовдосконалення, спрямованих на широке застосування нових високоефективних організаційних форм і методів управління, технологій та наукового і технічного досягнень.