ПЕРЕДУМОВИ РЕГУЛЮВАННЯ КРЕДИТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ: ІСТОРІЯ І СУЧАСНІСТЬ
На початку ХХ ст. після Першої світової війни в Україні відбувалось активне формування фінансового капіталу. Так, підприємець цукрової промисловості Ярошинський в 1916 р. придбав майже весь пакет акцій Київського приватного банку – одного з головних центрів фінансування цукрової промисловості в Росії, а в 1917 р. став господарем значної частини акцій Російського банку для зовнішньої торгівлі. В 1914 р. вугільну (на 70 %) та металургійну (на 90%) промисловість України фінансували іноземні капітали — франко-бельгійський, британський, німецький, що суттєво впливали на кредитну діяльність банків в Україні. Кредит відігравав значну роль у зростанні темпів виробництва та нагро¬мадженні фінансового капіталу.
Радянський період кредитної діяльності в Україні характеризується в першу чергу націоналізацією банківської системи, нехтуванням прин¬ципів кредитування та спотворенням кредитного механізму, що спричи¬нило неефективне використання кредитних ресурсів та значне їх збіль¬шення. Жовтнева революція в Росії стала причиною розладу її банків¬ської системи, що вплинуло на банківську систему України як її складової.До 1991 р. розподілення прибутку підприємств, що залишався в їх розпорядженні, жорстко регламентувалося системою індивідуальних економічних нормативів за фондами економічного сти¬мулювання цільового спрямування. Було виключено перетікання грошо¬вих нагромаджень між підприємствами за власною ініціативою. Повністю обмежувалося внутрігосподарське маневрування фінансовими ресурса¬ми підприємств. При цьому нестача реальних нагромаджень в держав¬ному бюджеті компенсувалася за рахунок кредитних ресурсів, тобто дер¬жава безоплатно і в великих обсягах позичала у колишнього Держбан¬ку СРСР кредитні ресурси для покриття бюджетного дефіциту. Вітчиз¬няні економісти заперечували регулюючу функцію кредиту. В результаті кредитний регулятор був деформований, що призвело до перенасичен¬ня народного господарства кредитними ресурсами. Центральним банком було повністю виключено зі сфери регулювання грошового обігу процес обігу безготівкових грошей, тобто оцінювання кредитних ресурсів бан¬ківської системи.
Використання позичених коштів посилює матеріальну відповідальність підприємств за більш раціональне використання коштів. Але, незважаючи на цю перевагу в порівнянні з бюджетним фінансуванням, довгостроковий кредит в радянській економіці не набув широкого розвитку. Цим кредитом користувалися сільськогосподарські підприємства. Низька процентна ставка не могла бути стимулом для розвитку довгостроково¬го кредитування, бо кредити надавались підприємствам та установам майже безоплатно. Кредитний "демпінг" стимулював розвиток інфляції в країні.
Це призвело до того, що кредит ля роки радянської економіки втра¬тив один зі своїх принципів надання — поверненість, бо не враховував платоспроможність позичальників. Тому перед радянським урядом по¬стало завдання реформувати фінансово-кредитну систему в рамках рефор¬мування всієї економічної системи, а також поновити регулювання кре¬дитної діяльності. З метою реалізації цієї задачі був введений в дію но¬вий документ, що мав сприяти значному підвищенню ролі кредиту через встановлення жорстких лімітів кредитування: 1 січня 1987 р. були введе¬ні "Правила кредитування об'єднань та підприємств за сукупністю мате¬ріальних запасів та виробничих витрат", затверджені Правлінням Держ¬банку СРСР.
У період незалежності України після 1991 р. нові комерційні банки почали здійснювати як короткострокове, так і довгострокове кредитуван¬ня діяльності підприємств різних форм власності. Окрім того, підпри¬ємства отримали право фінансувати витрати капітального характеру з розрахункового рахунку. Комерційні банки стали здійснювати кредит¬ну емісію та перекази вимог на гроші безготівковим шляхом в інші банки-кореспонденти, що виплачували готівкові гроші за дорученням клі¬єнтів. Перед центральним банком постало головне питання про регулю¬вання всього грошового обороту як основної умови становлення ринко¬вих відносин та регулювання кредитної діяльності як його складової.
Правовою основою регулювання кредитної діяльності комерційних банків в Україні є Інструкція Національного банку України ''Про порядок регулювання діяльності банків України" (від 28.08.2001 р., № 368), що базується на таких нормативних документах: Закони України "Про банки і банківську діяльність", "Про Національний банк України", "Про заставу", "Про цінні папери та фондову біржу", постанова Кабінету Міністрів України "Про впорядкування залучення і використання іноземних кредитів, повернення яких гарантується Кабінетом Міністрів України, вдосконалення системи залучення зовнішніх фінансових ресурсів та обслуговування зовнішнього державного боргу" (від 05.05.1997 р.), постанова Правління Національного банку України "Про встановлення тимчасового порядку кредитування в іноземній валюті" (від 20.10.1998 р.), Положення Національного банку України "Про кредитування", Цивіль¬ній кодекс України (ст. 380-385) та інші нормативні акти.
Наведені вище дані є підставою для таких висновків.
По-перше, Суспільний розвиток людства завжди супроводжувався розвитком грошово-кредитних відносин. Давні джерела подають нам відо¬мості про існування банківських установ та застосування елементів регу¬лювання кредитної діяльності як галузі боргового права. В Україні про¬тягом історичного періоду через розвиток торгівлі з багатьма країнами відбулися становлення та розвиток сталого грошового-кредитного обігу, що спричинило формування системи регулювання кредитної діяльності.