ПЕРЕДУМОВИ РЕГУЛЮВАННЯ КРЕДИТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ: ІСТОРІЯ І СУЧАСНІСТЬ
Кредити надавались банками на основі п'яти принципів: терміновості, поверненості, забезпеченості, платності, цільової спрямованості.
Принцип терміновості був обумовлений необхідністю грошового забезпечення циклів виробництва, тобто кредитувався оборотний капітал.
Принцип поверненості реалізувався у виникненні законодавчого ін¬ституту банкрутства, за допомогою якого через суди банкам повертались надані ними кредитні кошти або передавались у власність заставлені ма¬єтки боржників.
Принцип забезпеченості дотримувався через надання боргових зобо¬в'язань. Позичальник давав вексель-розписку, що називався квіт, карта, мембрана. Предметом застави виступали маєтки, а траплялося — і кріпаки. Також забезпеченість кредиту могла бути і сама особа боржника: у разі неповернення кредиту вільний міщанин перетворювався на кріпака. Векселі перебували в обігу разом з грошовими знаками, що збільшувало обсяг грошей в обігу та обсяг кредитних операцій. У свою чергу це сприяло розширенню промисловості та розвитку торгових зв'язків.
Принцип платності забезпечувався через відсоток. Кредит надавався під певну плату. Існував офіційний рівень відсотка — від 8 до 30 %.
Цільова спрямованість показує напрямки розвитку ринкових відносин.
Наведені характеристики регулювання кредитної діяльності в Галичині дають підстави стверджувати, що за дотримання принципів кредитування та розширення обсягів надання кредитів існували всі передумови для повноцінного регулювання кредитної діяльності в період Гетьманщини на Україні.
Економіка Лівобережної України за період Гетьманщини теж набу¬ла значного розвитку. Зростаючі потреби населення задовольнялися ре¬місничим виробництвом.
Ремісниче населення Лівобережної України ста¬новило більшість та невпинно зростало. Це свідчить про більший розви¬ток грошово-кредитних відносин у цей період.
Укази Петра І про радикальну зміну торговельних маршрутів в Украї¬ні призвели до того, що були штучно, без природних потреб, на користь тільки загальноросійським інтересам порушені налагоджені торговельні та кредитно-фінансові зв'язки українського купецтва із Заходом. Тому економічні сподівання шляхетства та козацької старшини орієнтували¬ся на Росію. Відомий документ "Прошення малоросійського шляхетства і старшин, разом з гетьманом, про відновлення різних старовинних прав Малоросії, подане Катерині II в 1764 році" містить окремий пункт — "Про дозвіл вільного торгу в Малій Росії". В ньому зазначалось, що урядові торгові обмеження надто негативно позначились на становищі купецтва Гетьманщини, призвели до його розорення та занепаду торгівлі.
Більшість міст Гетьманщи¬ни керувалися Магдебурзьким правом, тобто мали певне врядування.
Ще більше незадоволення та економічних вимог містять "Накази" шляхти від 1767 р. Одним із прохань переяславського шляхетства до Ка¬терини II було заснування на Гетьманщині Дворянського банку, на зра¬зок того, що у Великоросії.Перші кредитні операції в Росії відносять до XVIII ст. Варто зупи¬нитися на історичному процесі виникнення необхідності регулювання кредитної діяльності. В цей період починають зароджуватись два основ¬них види кредитування: іпотечне та комерційне. Першою кредитною установою в Росії вважають Державну монетну контору (1729 р.), якій було дозволено надавати короткострокові позики під заставу золотих та срібних речей. В 1733 р. уряд Росії запроваджує регулювання кредитної діяльності з причин "повної відсутності кредитних установ та велике че¬рез це лихоїмство лихварів", тобто встановлює видачу позик Монетною кон¬торою під 8 % річних із забезпеченням золотом та сріблом у розмірі VI вартості позики, виходячи із зазначеної ціни.
Таблиця 2. Регулювання кредитної діяльності в Росії у ХVІІІ ст.
РікРозмір річного відсотка, %Застава
17338Золото, срібло (3/4 вартості позики)