Банківські установи на ринку фінансових послуг
У ІІ розділі магістерської роботи дається оцінка діючої практики надання комерційними банками різноманітних послуг клієнтам. Узв'язку з цим доцільно підкреслити наступне.
Важливими напрямами вдосконалення депозитних послуг можуть бути: встановлення різного роду мінімальних або середніх залишків на депозитних рахунках, які не повинні знижуватись; розробка умов диференціації строкових депозитів, подібних до тих, що використовуються західними банками; випуск комерційними банками депозитних сертифікатів; функціонування міжбанківського фонду гарантування вкладів фізичних осіб; застосування комплексного обслуговування клієнтури, тобто задоволення потреб клієнтів у різноманітних послугах.
Організація банківської роботи щодо визначення оптимальних умов і методів надання кредитних послуг повинна бути спрямована в першу чергу на забезпечення надійного зацікавленого партнерства у взаємовідносинах банку з клієнтами, результатом якого повинно стати найбільш ефективне використання наданих в позику коштів. Цьому сприятимуть орієнтація банку на якісні економічні критерії розвитку позичальника; реальна оцінка кредитного ризику; систематичний аналіз виробничо - фінансової діяльності позичальників, який виступав би не тільки формою контролю за цільовим і ефективним використанням кредиту, але й сприяв подальшому вдосконаленню методів кредитування; активне використання кредитних ліній та овердрафту.Створюючи інфраструктуру системи електронних розрахунків за товари та послуги на основі пластикових карток, необхідно запровадити прогресивні форми розрахунків із фізичними особами за зарплатою, пенсіями, стипендіями тощо; безготівкові операції між юридичними особами за товарами та послугами замість готівкових із використанням електронних засобів платежу; систему безготівкових розрахунків фізичних осіб за товари, послуги, щодо комунальних та інших платежів.
Оскільки ринок банківських послуг в Україні перебуває на стадії формування, ще недостатньо розвинений попит на такі послуги, як лізинг, факторинг, гарантії, трастові послуги, купівля-продаж цінних паперів за заявками клієнтів, розміщення емісії цінних паперів тощо.
Розділ ІІІ. Перспективи розвитку банківських послуг.
3.1. Сучасні тенденції розвитку банківських послуг за кордоном.
Зміни в банківському законодавстві, у виробничих структурах, прискорений розвиток ряду галузей господарства стали причинами виникнення нових видів та інструментів проведення банками нетрадиційних операцій, сприяли "втечі" у дохідні фінансові активи, суттєвій перебудові операцій і сруктури грошово-кредитної системи, створенню принципово нових напрямків розвитку банківської справи.
Три новітніх слова у сфері фінансових послуг - це інституціоналізація, глобалізація та сек'юритизація. Вони породжені сучасною сферою фінансових послуг.
Стосовно банків та інших фінансових посередників інституціоналізація означає повний розвиток і швидке зростання методів залучення заощаджень. Інституціоналізація процесу заощаджень почалася незабаром після другої світової війни, досягнувши найвищих темпів за останні десятиліття. З погляду інвестиційної діяльності банків, інституціоналізація торкається трьох аспектів: по-перше, операцій інвестиційних банків як ділерів у великомасштабній торгівлі цінними паперами, що пов'язано з великими розмірами угод і швидким укладанням їх; по-друге, діяльності інвестиційних банків як творців ринку і йо¬го розвідників; по-третє, ролі інвестиційних банків у злитті компаній.
Глобалізація - це злиття або з'єднання фінансових установ і ринків у масштабах усього світу. Вона пов'язана з інтернаціоналізацією фінансових установ і ринків. Десять років тому тільки найбільші фірми, в основному комерційні та інвестиційні банки, наважувалися виходити на цю арену. Зараз усе більше й більше фінансових компаній різного роду і розміру провадять справи на міжнародних ринках, особливо в трьох головних фінансових центрах світу: Лондоні, Нью-Йорку й Токіо.
Сек'юритизація (від англійського Sесиrіtties- цінні папери) означає продаж позик, оформлених як цінні папери і саме в такому вигляді проданих інвесторам. Такі цінні папери привабливі для інвесторів, тому що вони звичайно передбачають деномінацію, річний дохід, ліквідність і ризик - на умовах кращих, ніж ті, які може мати простий власник особистих активів. Ключові категорії для розуміння процесу сек'юритизації - ризик, ліквідність, винагорода й обмеження щодо капіталу. Розглянемо спочатку чинник ризику. Продаючи позики, ініціатор сек'юритизації перекладає ризик на інвестора, яким може бути інша фірма. Що стосується чинника ліквідності, то продані позики дають можливість банкам збільшити ліквідність. У процесі продажу позик банки збільшують комісійну винагороду за високий клас своїх експертиз і надійність умов надання позик. До того ж, якщо вони обслуговують позики і цінні папери, тобто збирають процентні платежі і пересилають їх інвесторам, вони одержують винагороду за послуги. Нарешті, якщо регульовані державою банки стикаються з балансовими обмеженнями у формі мінімального процентного співвідношення капіталу й активів, це може змусити їх вилучити активи зі своїх балансів. Шляхом сек'юритизації позик банки можугь упоратися з такими обмеженнями, а одержуючи винагороду за послуги,- намагатися зберегти прибутковість. Як бачимо, операції по сек'юритизації пояснюються комбінацією чинників, залежно від ризику, ліквідності, винагороди за послуги й обмежень, пов'язаних з капіталом.