Банки і банківські системи
Кошти, що мобілізуються пенсійними фондами, страхо¬вими компаніями та іншими організаціями, надходять на ринок цінних паперів, де вони використовуються у тому числі й інвестиційними банками чи біржовими фірмами (біржовою фірмою називають брокерську фірму, яка купи¬ла місце на біржі) переважно для придбання акцій, обліга¬цій чи інших фондових цінностей. У деяких випадках ці кошти передаються на управління у комерційні банки, спільні інвестиційні фірми. Частина вільних грошових надходжень населення потрапляє відразу на ринок цінних паперів, коли власник коштів віддає свої розпорядження біржовій фірмі щодо кожної операції.
Залежно від значення, яке має ринок цінних паперів в економіці, його можна поділити на два види: первинний і вторинний. Первинний — це ринок, на якому розміщую¬ться вперше випущені папери. Тут відбуваються мобіліза¬ція грошових коштів акціонерними товариствами та запози¬чення їх державою. Первинний ринок включає інвестиційні та комерційні банки, через які акціонерні товариства і держава здійснюють розміщення своїх паперів.
Вторинний ринок — це ринок, на якому продаються і купуються випущені раніше цінні папери. Тут відбува¬ється зміна власника цих паперів. З погляду організації вторинний ринок поділяється на централізований і децент¬ралізований. Формою централізованого ринку цінних папе¬рів є фондова біржа, на якій постійно обертаються цінні папери, але не всі, а лише ті що допущенні до обігу біржовими комітетами.
Децентралізований — це ринок, на якому обертаються як допущені, так і недопущені до обігу на фондових біржах цінні папери. Цей ринок складається із значної кількості брокерсько-дилерських фірм, розкиданих по всій території, які здійснюють між собою зв'язки за допомогою телефон¬но-телеграфної мережі та пошти. До них належать і комерційні банки, оскільки багато з них займаються анало¬гічними операціями з цінними паперами.
5.1. Сучасні тенденції в функціонуванні ринку цінних паперів.Для сучасних ринків цінних паперів характерним є досить великий обсяг угод, які укладаються поза біржею, і це становить позабіржовий обіг. Це зумовлене існуючою у багатьох країнах системою високих фінансових комісій й обмежувальною практикою прийняття акцій до котування, високою вартістю послуг біржі, необхідністю сплачува¬ти комісію та збори, монополізацією членства біржі. Отже, сучасний ринок паперів складається з біржового обігу із зареєстрованими і незареєстрованими на біржі цінними паперами, а також позабіржевого обігу. У свою чергу позабіржовий обіг ділиться на організований та неорга¬нізований.
Організований обіг перебуває, як правило, під контро¬лем саморегульованих органів, членами яких є посередни¬ки цих ринків. У більшості країн провідну роль у здійснен¬ні позабіржових операцій відіграють біржові брокери.
Позабіржовий та біржовий ринки певною мірою про¬тистоять один одному, проте водночас взаємно доповнюють один одного. Таке протиріччя виникає через те, що, викону¬ючи загальну функцію торгівлі та обігу цінних паперів, вони керуються специфічними методами їх відбору та реалізації. Позабіржовий обіг, як правило, охоплює лише нові випуски цінних паперів і головним чином розміщення облігацій торговельно-промислових корпорацій. Останні вступають у безпосередній контакт через інвестиційні бан¬ки, банкірські будинки з кредитно-фінансовими інститута¬ми, які придбали ці цінні папери, навпаки, на біржі котуються старі випуски цінних паперів і переважно акції торговельно-промислових корпорацій. Якщо через позабіржовий обіг здійснюється в основному фінансування відтворювального процесу, то на біржі за допомогою скупову¬вання акцій відбувається контроль над корпораціями та фірмами, йде формування контролю та його перерозподіл між різними фінансовими групами. Біржа здійснює також відповідну частину фінансування в основному через дріб¬ного та середнього вкладника.
Особливість біржі полягає в тому, що тут активніше діє індивідуальний вкладник, хоча йде процес монополізації операцій кредитно-фінансовими інститутами. Навпаки, на позабіржовому ринку діє колективний вкладник в особі крупних кредитно-фінансових інститутів, передусім комер¬ційних банків і страхових компаній. Особливість позабір-жового ринку полягає й у тому, що через нього проходять нові випуски облігацій, які при їх наступній купівлі та перекупівлі надходять на фондові біржі. Проте переважна частина нових облігацій не повертається на біржу і пере¬буває у руках (активах) кредитно-фінансових інститутів.
Основні функції фондових бірж — це: мобілізація та концентрація тимчасово вільних грошових нагромаджень та заощаджень шляхом продажу цінних паперів біржови¬ми посередниками на первинному і вторинному ринках; кредитування та фінансування держави і приватного сек¬тора шляхом придбання їхніх цінних паперів на первинно¬му ринку, а також біржових спекулянтів і фінансово-кре¬дитних закладів на вторинному ринку; концентрація опе¬рацій з цінними паперами, встановлення цін на них, що відбивають рівень попиту та пропозиції, а також форму¬вання фіктивного капіталу; забезпечення публічності цін¬ний паперів.