Банки: сутність, види та особливості

•здійснювати увесь спектр операцій, щоб повністю зодовільнити попит суб’єктів ринку на банківські послуги.Однак у реальній дійсності формування кількісного складу банківської системи, особливо при переході від адміністративно-командної до ринкової економіки, далеко не завжди грунтується на чітко визначених об’єктивних критеріях потреби у створенні нових банків. Унаслідок цього на початкових етапах перехідного періоду в Укріїні переважав тільки екстенсивний тип розвитку банківської системи, що на рівні з позитивним момен-том розширення традиційних сфер банківських перацій і створення конкурентного сере-довища містив також певний негатив, який виявився згодом у фінансових крахах окремих новоутворених банків.

Позитивним моментом у розвитку банківської системи слід вважати докорінну зміну структури власності на банки, що дістало вираження у русі від повної монополізації банківської справи в руках держави до створення системи приватних комерційних банків та перебування у державній власності тільки двох із них. У результаті структура банківсь-кої ситеми за даним критерієм набуває класичних ознак, за яких верхній рівень – центра-льний банк – перебуває під контролем держави, а ніжній – комерційні банки – належать приватним особам.

Річ у тому, що значним кількісним змінам структури банківської системи України не завжди відповідають позитивні якісні зрушення. Йдеться насамперед про досить низь-кий рівень капіталазації комерційних бінків, адже значну частину новоутворених кредит-них інститутів було засновано в період загострення гіперінфляції підприємствами реаль-ного сектора економіки для розв’язання проблем суто власного забеспечення кредитними ресурсами. Діяльність інших банків початково мала на меті обслуговування торговельно-посередницьких та валютообмінних операцій із швидким обігом коштів.

Суттєво вплинула на кредитно-платіжні відносини з підприємствами криза нелате-жів. З одного боку, комерційні банки, бача погіршення платоспроможності підприємств, утримувалися від надання їм нових кредитів, що ще більше погіршувало становище під-приємств. З іншого боку, підприємства, опинившись у скрутному фінансовому становищі, не могли виконувати свої зобов’язання не тільки перед іншими підприємствами, але й пе-ред банками. Зростання простроченої заборгованості підприєиства за банківські кредити створило серйозну загрозу для ліквідності не тільки окремих банків, але й банківської си-стеми в цілому.

Звуження кредитної діяльності комерційних банків з одночасним наростанням не-платежів за простроченими позиками та зростанням резервів ліквідності підірвали прибу-тковість банків.

Крім того, і деякі інші внутрібанківські процеси сприяли активізації кризи банків-ської діяльності. Найбільш відчутні з них – жорстка монетарна політика Національного банку, недостатня оперативність і ефективність контролю з боку Національного банку за діяльністю комерційних банків та недоліки в діяльності самих банків. Але ці внутрібан-ківські проблеми, так би мовити, лише ускладнюють ситуацію, а першопричина кризи ба-нківської діяльності за межами банківської системи – в нашій економіці. В Україні неміє системи страхування ризиків кредитної діяльності і страхування банківських депозитів.

Не маючи інших джерел існування та подальшого розвитку, деякі банки свідомо вдалися до проведення занадто ризикової кредитної політики. При наданні кредитів ними недостатньо приділялась увага вивченню кредитного ризику. Ситуація ускладнювалась тим, що інформація банків про платоспроможність позичальника та стан його господарсь-кої діяльності на момент надання кредиту була неповна або недостовірна. Допускалася практика надання кредитів і зовсім без забеспечення, так званих блянкових кредитів, а та-кож кредитів під стріхування чи гарантію без належної перевірки статутних документів та фінансового стану фірм-гарантів.

Така тактика роботи банків в умовах загальної економічної кризи призвела до погі-ршення фінансового стану 25 % комерційних банків.

Не краще склалися справи і на міжбанківському кредитному ринку. За умов браку ліквідних фінансових інструментів банки досить активно проявляли себе на цьому ринку, але надання недостовірної інформації, тобто невчасне віднесення заборгованості на раху-нки прострочених кредитів, невідображення прострочених платежів за проценти на кре-дити і недостатня вимогливість під час вивчення фінансового стану банку позичальника призвели до різкого зростання ризику при наданні міжбанківських кредитів. Саме ці недо-ліки в кредитній політиці банків посилили кризові явища.

Структурні аспекти вдосконалення банківської системи Укра-ни.

Поглиблення банківської реформи та всебічне зміцнення на цій основі банківської системи, забеспечення на ділі її ефективної підтримки з боку держави розглядається як одне з пріоритетних завдань економічної політики. Без кваліфікованого здійснення ради-кальних заходів у цій сфері економічної діяльності, вирішення всього комплексу завдань ринкової трансформації адміністративної економіки, забеспечення її цивілізованого функ-ціонування неможливо.Основна спрямованість подальшого реформування банківської системи пов’язується з утвердженням на ділі функціонально розглянутої дворівневої структури банківських відносин, що передбачає забеспечення Національним банком країни стабілі-зацію грошового обігу, з одного боку, і здійснення всього комплексу банківських послуг комерційними банками, з іншого. З цією метою потрібно здійснити таку систему заходів: