Банки: сутність, види та особливості

Вступ

Процес переходу Укріїни до якісно нової форми економічних відносин, що базу-ються на ринкових принципах ведення господарства, зумовив необхідність внесення кар-динальних змін до фінансово-кредитної сфери економіки, яка відіграє ключову роль у за-беспеченні руху грошових потоків, тим самим створюючи базові передумови суспільного відтворення. Основною ланкою цієї сфери є банківська ситема, якій належить провідне місце у загальному механізмі організації й регулювання господарського життя суспільства і від ефективності функціонування якої вирішальною мірою залежить успіх соціально-економічних перетворень у країні загалом.

Банківська система України сьогодні – один із найрозвинутіших елементів госпо-дарського механізму, оскільки її реформування було почато раніше за інші сектори еко-номіки, що визначалося ключовою роллю банків при вирішенні завдань переходу до рин-ку. Саме банки відіграють основну роль в утворенні оптимального середовища для мобілі-зації й вільного переливу капіталів, нагромадженні коштів для структурної перебудови економіки, приватизації й розвитку підприємництва. Водночас усебічне розкриття їхніх потенційних можливостей у реалізації функції фінансового посередництва на ринку знач-ною мірою визначається особлмвостями структурної організації банківської системи краї-ни, яка забеспечує складний механізм практичної реалізації взаємозв’язків і взаємовідно-син між банківськими установами, від чого, у кінцевому підсумку, залежать результати їхньої діяльності та ефективність кредитно-фінансового обслуговування усіх ланок на-родногосподарського комплексу.

Суть, будова та функції банківської системи.

Банківська діяльність – набір посередницьких операцій на грошовому ринку, ви-конання яких дозволено законом тільки під особливим наглядом держави спеціальним ін-ститутам, які називаються банками. Іншим фінансовим посередникам займатися цією дія-льністю заборонено. Банк в правовому відношенні – це будь-який фінансовий посередник, що виконує одну або декілька операцій, віднесених законом до банківської діяльності.

В Законі “Про банки і банківську діяльність” ( березень 1991р.) банком названо будь-яку установу, що виконує функції кредитування, касового і розрахункового обслуго-вування народного господарства та здійснює інші банківські оперіції, передбачені цим за-коном.

До банківської діяльності відноситься комплекс з трьох посередницьких операцій:

•приймати грошові вклади від клієнтів;

•надавати клієнтам позички і створювати нові платіжні засоби;

•здійснювати розрахунки між клієнтами.

Комплекс з трьох базових операцій створює первинну сферу банківської діяльнос-ті, а фінансовий посередник, що виконує цей комплекс, є банківським інститутом, банком в економічному розумінні.

В дійсності фінансові посередники, крім базових, можуть виконувати й багато ін-ших, не базових, але потрібних для грошового ринку операцій. Такі банки прийнято нази-вати універсальними. Банки, що виконують лише частину базових операцій на грошовому ринку, називаються спеціальними.

Якщо ж посередник грошового ринку не виконує жодної з названих базових опера-цій, тобто позбавлений ознак банку, його відносять до небанківських фінансових інсти-тутів. В Україні такими інститутами є: страхові, трастові, фінансові, інвестиційні компа-нії, пенсійні фонди тощо.

Банківська система – законодавчо визначена, чітко структурована сукупність фі-нансових посередників грошового ринку, які займаються банківською діяльністю. Банків-ська ситема має своє особливе призначення, свої специфічні функції в економіці, які не просто повторюють призначення і функції окремих банків, а будується по заздалегідь ви-робленій концепції.