Облік амортизації основних засобів і нематеріальних активів в банках

Під час розрахунку вартості, яка амортизується, ліквідаційна вартість нематеріальних активів прирівнюється до нуля, крім таких випадків:

-якщо є безвідмовне зобов’язання іншої особи щодо придбання цього об’єкта наприкінці строку його корисного використання;

-якщо ліквідаційна вартість може бути визначена на підставі інформації наявного активного ринку та очікується, що цей ринок функціонуватиме наприкінці строку корисного використання цього об’єкта.

Нарахування амортизації проводиться щомісяця.

Місячна сума амортизації за застосування методів зменшення залишкової вартості, прямолінійного та кумулятивного визначається діленням річної суми амортизації на 12.

Щодо амортизації треба звернути особливу увагу на таке:

-По-перше, усі матеріальні та нематеріальні активи довгострокового користування, крім землі, мають обмежений строк експлуатації, а тому їхню вартість необхідно розподіляти на витрати протягом усього часу їх експлуатації. Основними причинами обмеженості строку служби активі є фізичний і моральний знос.

-По-друге, у бухгалтерському обліку термін „амортизація” треба розглядати не як фізичний знос або зменшення ринкової вартості об’єкта протягом строку їх корисного функціонування, а як відображення поступового списання вартості основних засобів на витрати.

-По-третє, амортизація є не процесом оцінки вартості, а процесом її розподілу.

На розмір амортизації активу впливають такі фактори:

-Первісна вартість;

-Ліквідаційна вартість;

-Вартість, що амортизується;

-Строк корисної служби.

Визначаючи строк корисної служби активів, необхідно врахувати:

1.досвід роботи з відповідними активами;

2.сучасний стан активів;

3.питання ремонту та догляду за активами;

4.сучасні тенденції в галузі техніки.

Строк корисного використання основних засобів та нематеріальних активів визначається банком самостійно.

Визначаючи метод амортизації, слід урахувати інтенсивність використання активу залежно від його конкретного застосування.

Суть прямолінійного методу полягає в тому, що витратами поточного періоду визнається завжди однакова частина ціни придбання активів (за відрахування певної ліквідаційної вартості) протягом усього визначеного строку їх корисного використання.