Розвиток технічної та економічної думки

Оскільки емітентом електронного гаманця є банк, то гроші клієнта заносяться на узагальнений рахунок гаманців чи то банка-емітента, чи розрахункового банка, який може в крайньому випадку об`єднати всі банки, що беруть участь в системі. Гроші, інформація про які міститься в електронний гаманець, втрачають у банку-емітенті свою належність конкретному власнику. Це дозволяє процесинговому центру формувати з окремих платіжних транзакцій єдиний дебетовий платіжний документ по кожному банку-емітенту. Але загальна база унікальних номерів електронних гаманців ведеться і в процесинговому центрі, і в банку.

Видача персоналізованого (індивідуального) електронного гаманця відбувається у банку-емітенті або його філії при заключенні індивідуального договору з банком на обслуговування клієнта, первісний ПІН-код заноситься банком по спеціальній процедурі, переказується клієнту при підписанні договору і може бути змінений клієнтом в ході процедури отримання гаманця.

Видача анонімного електронного гаманця дещо відрізняться від описаної вище процедури:

• клієнт не заключає індивідуальний договір з банком, він тільки погоджується з правилами користування цим інструментом;

• банк-емітент заздалегідь готує електронний гаманець з нульовим балансом і первісним ПІН-кодом;

• клієнт може придбати анонімний гаманець у банка-емітента або у агентів банка.

Процедури платежу за товари та послуги за допомогою індивідуального та анонімного гаманця не відрізняються.

Дебетна картка

Дебетна картка, є також як і електронний гаманець, передплаченою карткою багатоцільового призначення, тому наведений вище опис індивідуального електронного гаманця у значній мірі відноситься і до неї.

Основні відмінності дебетної картки від електронного гаманця містяться у наступному:

кожна дебетна картка має свій рахунок в банкові-емітентові, на якому відображаються всі операції, котрі здійснюються за допомогою дебетової картки (на відміну від узагальненого рахунку гаманців);

дебетна картка розрахована на платежі середніми та великими сумами, тому частина платежів (великими сумами) може здійснюватись в режимі оn-line. Це не виключає можливості використання картки для платежів дрібними сумами;

по залишкам рахунків, як правило, нараховуються відсотки.

До недоліків слід віднести більш високу вартість однієї транзакції.

Оскільки емітентом дебетної картки є банк, то при емісії гроші клієнта заносяться на рахунок картки клієнта в банкові-емітентові. Розміщені на цей рахунок гроші зберігають в банкові-емітентові свою належність конкретному власнику (картка містить індивідуальні дані користувача.).

Завантаження дебетної картки, як правило, здійснюється банком-емітентом. Верхній ліміт завантаження може бути необмеженим, однак можливе додаткове обмеження банком-емітентом індивідуально для кожного клієнта (визначаються при видачі картки). Розмір мінімальної величини завантаження не лімітований (баланс картки після персоналізації дорівнює нулю).

Розрахункова картка

Розрахункова картка є карткою багатоцільового призначення, яка служить інструментом керування поточним рахунком. Від дебетної картки та електронного гаманця розрахункова картка відрізняється наступним: