Розвиток технічної та економічної думки
Першим емітентом міжнародних карток був Зовнекономбанк, який випустив у 1989 році “золоті” картки “Eurocard”. Але до теперішнього часу точно не відомо, скільки їх було випущено і кому вони були видані. Зрозуміло тільки, що їх було дуже обмежена кількість і призначені вони були для вузького кола осіб. З комерційної точки зору, це можна вважати на більш, як відносно вдалий експеримент в області карткового бізнесу. В 1989 році Ощадбанк та Кредобанк стають членами VISA.При дослідженні еволюції кредитних карток можна побачити як змінювалось відношення банків до карткових програм по мірі розвитку даного сегменту ринку банківського обслуговування клієнтів: на початку кредитні картки застосовувались для підтвердження кредитоспроможності покупця в магазинах, далі вони почали виступати також засобом залучення клієнтів до банку, наступним етапом в розвитку карткового бізнесу стало виникнення елементів кредитної схеми, в межах якої почали з`являтися посередницькі організації, що брали на себе проведення розрахунків.
Отже, кредитна картка виникла першою і стала вихідною для формування різноманітних банківських карткових продуктів, які пропонуються зараз при обслуговуванні населення. На протязі розвитку передових міжнародних платіжних систем виникали нові види платіжних карток, які повинні були задовольняти певні групи клієнтів, але кредитна картка не втратила своїх позицій і зараз займає домінуюче місце у сфері карткових розрахунків.
1.2. Теоретичні аспекти карткового бізнесу
Із всього вище сказаного випливає цілком логічне запитання: Що ж таке кредитна картка, яке місце, для чого вона служить?
На це питання склалися різні відповіді у різних авторів.
Українська наукова думка, зокрема спеціалісти ЗАТ “Укркарт”, що приймали участь у розробці Положення “Про введення пластикових карток міжнародних платіжних систем в розрахунках за товари, надані послуги та при видачі готівки”, вважають, що “... кредитна банківська картка надає можливість здійснювати операції по дебету картрахунку в межах встановленого банком-емітентом ліміту кредиту.”
Російські вчені, зокрема доктор економічних наук, професор, головний науковий співробітник Інституту світової економіки та міжнародних відносин Російської Академії Наук Усоскін В.М. пропонує наступне визначення: “кредитні картки призначені для купівлі товарів з використанням банківського кредиту, а також для отримання авансів в готівково-грошовій формі”. Головною особливістю кредитної картки, на думку науковця, є відкриття банком кредитної лінії, яка використовується автоматично кожного разу, коли відбувається купівля товару або береться кредит в грошовій формі. Кредитна лінія діє в межах відведеного банком ліміту.
Іншій російський дослідник банківської справи з Московського Фінансового Об`єднання – Кумок С.І. стверджує, що кредитна картка - це документ, який дозволяє його держателю отримати кредит в заздалегідь обумовлених розмірах без спеціального забезпечення оплати товарів та послуг, а також отримання готівки. Але, слід відмітити, що деякі комерційні банки-емітенти при видачі карток вимагають від майбутнього клієнта тої чи іншої форми забезпечення повернення позички, особливо ця проблема актуально стоїть перед українськими банками.
Зовсім інша точка зору склалася у деяких російських спеціалістів-практиків, зокрема, керівник управління банківських карток Міжнародного комерційного “Кристалбанка” Андріїв А.А. категорично заперечує сам розділ банківських карток на кредитні та дебетові. Він вважає що такий розділ не має ніякого відношення до самої картки, а розділяти слід платіжні схеми де діють картки і пропонує розділити їх на:
•кредитні;
•розрахункові;
• дебетні.
Але також, виходячи з такої класифікації платіжних схем, можна виділити кредитні картки, як банківські, що діють в межах кредитної схеми.