Роль НБУ на ринку державних цінних папері

ВСТУП

Перехід України від централізованої планової економіки до принципіально нової ринкової, що регулюється державою, потребує створення в країні фінансового ринку з усіма обслуговуючими його інститутами. Багато десятирічь в Україні не існувало ні фінансового ринку, ні його інфраструктури. Ринкові методи ведення господарства вимагають потенційних можливостей фінансового ринку в першу чергу для забезпечення всебічного розвитку країни. Фінансовий ринок - це сукупність усіх грошових ресурсів країни, що постійно знаходяться у русі, розподілені чи перерозподілені, що змінюються під впливом співвідношення попиту та пропозиції на ці ресурси зі сторони різних суб’єктів економіки. Однією із складових фінансового ринку є ринок державних цінних паперів та ринок позичкових капіталів, які в Україні як самостійна сфера почали створюватися в 90-х роках. Ринок цінних паперів належить до особливих сфер соціально-економічного життя. Тут переплітаються інтереси банків, акціонерних товариств, товаровиробників посередницьких контор, власників вільних грошових коштів, акцій, приватизаційних сертифікатів. Їхні інтереси або збігаються, або вступають у суперечність. У цьому складному процесі значну роль має відігравати держава, бо саме вона повинна розробити і встановити такий механізм взаємодії учасників ринку цінних паперів, який дав би змогу максимально активізувати економічне життя суспільства з позитивними його результатами. Ринок цінних паперів складний, бо охоплює численні складові, а не лише акції й облігації та офіційний біржовий ринок. Не можна залишати поза увагою ринки грошових та кредитних ресурсів, іпотечних закладів, валюти, банківських акцептів, позичкових капіталів, євровалют, тощо. Отже ринок цінних паперів потрібно розглядати, враховуючи особливості ринку позичкових капіталів, де формуються джерела інвестиційної діяльності і закладаються процеси відтворювальних процесів у економіці в цілому. Необхідно створення системи законодавчих актів, спрямованих на накопичення коштів із метою їх подальшого інвестування, кредитування, перерозподілу в суспільному виробництві. Інструментами цього процесу є цінні папери. У даний час у розвинутих країнах світу ринки цінних паперів належать до числа найбільш динамічно зростаючих елементів фінансової сфери. Оборот на нових ринках цінних паперів зростає в багато разів швидше, ніж обсяг операційна товарних ринках і на традиційних ринках комерційного та банківського кредиту. Формування ринку цінних паперів знаменує високий ступінь економічного розвитку будь-якої країни. Український фондовий ринок в основному сформувався, але ми не можемо сказати, що він існує у загальновизнаному розумінні у світі. Україні необхідно чітко визначити місце ринку цінних паперів у своїй економіці, його мету та основні засади функціонування. Потрібно створювати законодавство, спрямоване на накопичення коштів із метою їх подальшого інвестування, кредитування, перерозподілу в суспільному виробництві. Вагомий імпульс розвитку вітчизняного фондового ринку нададуть зміни, що сталися в податковому законодавстві. Поступальному рухові вітчизняного фондового ринку багато в чому сприятиме спрямованість організаційно-правового забезпечення, поява ліквідних цінних паперів і розвиток відповідної інфраструктури Отже, проблема цінних паперів є і буде актуальною і, якщо Україна прагне вийти на світові ринки цінних паперів, то слід цю сферу діяльності уніфікувати згідно із загальноприйнятими у всьому світі вимогами.РОЗДІЛ 1. РИНОК ЦІНИХ ПАПЕРІВ УКРАЇНИ. 1.1. Історія розвитку ринку цінних паперів України. Після проголошення незалежності у серпні 1991 року Україна поступово змінювала командну економіку, успадковану від колишнього СРСР. Розвиток фінансового ринку є складовою частиною реформ, що проводяться в Україні. Цей ринок поки що є недосконалим. Досконалий фінансовий ринок - це ринок, який може відображати точно та своєчасно попит і пропозицію фінансових ресурсів і звести (за допомогою посередників) одного з одним постачальників та споживачів грошей або капіталу з найменшими витратами. Але жоден з існуючих фінансових ринків не є досконалим. Є країни, де фінансові ринки утворювались поступово, протягом тривалого часу. Учасники багатьох розвинутих фінансових ринків задоволені відносною стабільністю цін і доходів, рівномірним розподілом доходу, вдалим балансом прямих та опосередкованих відносин між учасниками, тісними зв’язками між різними фінансовими інститутами. Такі ринки відображають стійке економічне зростання, відносно однорідний розвиток галузей та регіонів, низькі темпи інфляції, розумні масштаби оподаткування, стабільну законодавчу базу, сприятливий політичний клімат у країні та певний баланс інтересів у суспільстві. Держави з перехідною економікою досить часто мають не високий рівень ВВП в розрахунку на душу населення, слабкий приватний сектор, недостатньо розвинуту інфраструктуру, приховане структурне безробіття, значний дефіцит державного бюджету, високі темпи інфляції, нестабільну валюту, важкий тягар оподаткування, великі масштаби “тіньової економіки“, політичну нестабільність, законодавство, що не відповідає реальному стану справ. Зростання та удосконалення фінансових ринків у перехідній економіці вимагає побудови їх на принципах, що використовуються у розвинутих країнах, а саме: вільний доступ до інформації та ринкових інструментів для всіх учасників ринку; прозорість і реальний захист інвесторів; ліквідність і стабільність; конкурентоспроможність та ефективність; відповідність міжнародній практиці та стандартам. Однак, значну кількість країн з перехідною економікою у тому числі й Україну не відносять до таких, де є вільний доступ до інформації та ринкових інструментів.

Важливими показниками розмірів ринку є величина і структура сукупних заощаджень та інвестицій, кількість сегментів ринку, загальний обсяг угод, частота й середній (максимальний, мінімальний) розмір угоди, середня кількість покупців та продавців і т.д..