КРЕДИТНІ ВІДНОСИНИ МІЖ НБУ І КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ
4.1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ КРЕДИТІВ, ЩО НАДАЮТЬСЯ ЦЕНТРАЛЬНИМИ БАНКАМИ КОМЕРЦІЙНИМ БАНКАМ
Центральний банк є банком банків, кредитором в останній інс¬танції, тобто тільки цей банк може задовольнити додаткову потребу економіки в кредитах. Якщо комерційні банки та інші кредитні установи використали всі можливості для збільшення або поповнення своєї ресурсної бази через рефінансування активів на фондовому ринку або на ринку міжбанківських кредитів, вони звер¬таються до центрального банку.
У нашій країні кредитором в останній інстанції є Національний банк України. Проводячи відповідну грошово-кредитну політику, він може кредитувати комерційні банки через: закриті кредитні аук¬ціони; операції РЕПО (купівля — продаж державних цінних паперів) і рефінансування інвестиційних операцій (вкладення коштів у векселі та акції суб'єктів підприємницької діяльності).
Економічна сутність кредитів Національного банку на макрорів¬ні полягає в тому, що через кредитування комерційних банків та інших кредитних установ здійснюється емісія грошей в обіг і роз¬ширюється обсяг сукупної грошової маси в економіці. Це створює умови для експансії кредитної діяльності банків.
На мікрорівні кредити Національного банку сприяють підтри¬манню комерційними банками своєї ліквідності на необхідному рів¬ні, зміні структури їхніх активів на користь позичкових операцій, а також розширенню, за необхідності, обсягу кредитної допомоги своїм клієнтам.
Кредити НБУ, які спрямовуються на цілі рефінансування, за чо¬тири роки (1993—1996) набули значного розвитку. їх обсяг збіль¬шився зі 112 млн грн. у 1993 р. до 474 млн грн. у 1996 р., тобто більш як у 4 рази. Особливо значним було зростання у 1995 р. Про¬ти попереднього 1994 р. обсяг кредитів рефінансування НБУ зріс більш як у 3 рази і досяг 349 млн грн. проти 105 млн грн. Але у загальному обсязі кредитної емісії НБУ кредити комерційним бан¬кам (рефінансування) становлять невелику частку. У 1995 р. — 7 %, 1996 — 6, 1997 — 8, 1998 р. — 5 %.
Національний банк також використовує свої кредити для розв'я¬зання певних економічних завдань, зокрема для фінансового підтри¬мання окремих галузей, здійснення санаційних заходів щодо деяких підприємств, реструктурування виробництва на користь продукції широкого вжитку тощо.
4.2. ЕВОЛЮЦІЯ КРЕДИТНИХ ВІДНОСИН НБУ З КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ
З початку створення Національного банку України (1991 р.) кре¬дитні відносини між ним і комерційними банками мали не рин¬ковий, а суто адміністративний характер. НБУ здійснював кредит¬ні емісії і спрямовував кошти на завершення розрахунків шляхом заліку взаємної заборгованості між підприємствами, на покриття дефіциту державного бюджету, надання кредитної допомоги під¬приємствам окремих галузей державного сектора економіки. Це від¬бувалося або безпосереднім кредитуванням НБУ окремих суб'єктів (кредити уряду, іншим органам державного управління), або через продаж ресурсів комерційним банкам (кредити на завершення роз¬рахунків шляхом заліку).
Між комерційними банками ресурси розподілялися з урахуван¬ням розміру статутного фонду, мережі банківських установ тощо.
Кредитні емісії здійснювалися відповідно до постанов Верховної Ради України, указів Президента України та рішень Кабінету Мініс¬трів України. Наприклад, у 1992 р. кредитна емісія становила 1 трлн крб. і була спрямована на забезпечення заліків взаємної заборгова¬ності підприємств, поповнення їхніх обігових коштів, фінансування сільськогосподарських підприємств тощо. У 1993 р. обсяги кредит¬ної емісії збільшилися в ЗО разів і становили близько ЗО трлн. крб., 70 % яких через різні канали було спрямовано на фінансування аг¬ропромислового комплексу.
Емісійні кредити надавалися в той час за пільговими процентни¬ми ставками, які були значно нижчими, ніж темпи інфляції, що при¬скорювало процес обезцінення грошей.
Після 1993 р. згідно з рішенням найвищих державних органів об¬сяги кредитних емісій почали зменшуватися. Це дало змогу НБУ роз¬почати запровадження економічно обгрунтованої системи регулюван¬ня грошового ринку з відповідними інструментами і завдяки цьому стабілізувати грошово-кредитний ринок, інфляцію, а відтак — і вар¬тість національних грошей. Поступово почали запроваджуватись опе¬рації, спрямовані на підтримання ліквідності комерційних банків че¬рез кредитні аукціони, ломбардне кредитування та операції РЕПО.