Попит на гроші
яка свідчить про те, що кількість грошей, необхідна для забезпечення обігу товарів та послуг, прямо пропорційна реальному обсягові виробництва та обернено пропорційна (V) швидкості обігу грошей.
Із формули наглядно видно, що величина попиту на гроші залежить від таких трьох чинників:
від абсолютного рівня цін, оскільки більш високий рівень цін вимагає більше грошей, щоб купити необхідну кількість виробленої продукції;
рівня реального обсягу виробництва (ВВП). Велике збільшення обсягів ВВП повинно потягнути за собою істотне зростання грошової пропозиції. Коли ж реальні доходи населення збільшуються, збільшується і кількість зроблених ним покупок. Таким чином зростає попит на гроші:
від швидкості обігу грошей. На перший погляд здається, що зростання швидкості обігу грошей повинно викликати зростання не лише пропозиції грошей, а також і їх попиту. Справді, зростання швидкості обігу грошей вказує на зниження попиту на гроші. Якщо індивідуми прагнутимуть тримати (від англійського to hold money) менше грошей, вони намагатимуться обміняти їх на цінні товари, включаючи і іноземну валюту. Наслідком цього стане падіння обмінного курсу та зростання цін на товари та послуги.
PY
ФормулаMd = ———— потребує певних коментарів. (7)
V
У рівнянні використовується номінальна грошова маса (M1), що складається із банкнот, чекових вкладів до запитання, подорожних чеків (акредитивів).
Згідно з кількісною теорією швидкість обігу грошей повинна бути стабільною (konstant). Однак на практиці спостерігається зовсім інша картина.
Одним із припущень цієї теорії є положення, що індивідуми потребують гроші виключно для здійснення трансакцій тобто купівлі товарів та послуг. Йдеться про так звані “трансакційні гроші”, які не приносять доходу.
У рівнянні обміну не враховано такого чинника як нагромадження, тезаврація грошей (M2 M1). У формулі І.Фішера гроші функціонують тільки як засіб обігу і платежу.
Теорія касових залишків. Більш привабливий варіант кількісної теорії відомий під назвою “кембріджського рівняння” або теорії касових залишків. Згідно цієї теорії грошові кошти (касові залишки) поступають і знаходяться безпосередньо у розпорядженні учасників господарського обороту фізичних та юридичних осіб (капітальні активи). Далі “гроші, що знаходяться в господарстві” поділяються на дві частини: одна частка призначена для задоволення особистого та виробничого споживання, а друга для заощадження про запас. Попит на гроші визначчається психологічними мотивами.
У варіанті касових залишків враховано вже такі основні функції грошей засіб обігу платежу і засіб нагромадження.Сучасні монетаристи відхиляють формування грошового попиту на основі таких мотивів: трансакційного, спекулятивного та мотиву обережності. Нині викликає сумнів концепція Дж. Кейнса на гроші, як ліквідний актив, що забезпечує спекулятивне відхилення від втрати капіталу в момент низької норми позичкового процента. Напевно, процентна ставка все таки впливає на попит грошей, викликаний спекулятивним мотивлм, але лише у наслідок того, що норма процента видає себе за альтернативну вартість заощадження грошей. І ще одне. Сучасна теорія попиту на гроші враховує наявність інфляції,
У звязку з цим слід підкреслити, що попит на гроші як на одну із форм багатства формується на основі “портфельного” підходу. Такий підхід є одним з можливих варіантів вибору між вигодою, що може отримати їхній власник від вартості грошей при “трансакційному” використанні (тобто у функції засобу обігу або платежу) та грошей у функції нагромадження. Одна справа , коли йдеться про гроші як найбільш ліквідного ресурсу (M1), й інша, коли відбувається нагромадження (тезаврація) грошей (M2-M1). Так звані “трансакційні гроші” (М1) не приносять доходу. Додаткові параметри (М2-М1) мають властивість до самозростання. Величина приросту залежить від альтернативної ціни грошей норми процента, що визначається поза сферою обігу. Для монетаристів, на думку П.Самуельсона, співвідношення між М1 і М2, темпи їх зростання, виступають головними складовими при аналізі сукупного попиту.