Попит на гроші

Теоретичні моделі попиту на гроші. Теорія попиту на гроші базується на “рівнянні обміну” І. Фішера, яке аргументує пряму взаємозалежність між кількістю необхідних для обігу грошей (Md) і швидкістю їх обігу (V), з одного боку, та абсолютним рівнем цін (P) і реальним обсягом виробництва (y) з іншого. Класичне формулювання цієї теорії має вигляд:

MV = P  y, (1)

де M  кількість грошей, що знаходиться в обігу (пропозиція грошей);

P  рівень цін;

y  реальний валовий внутрішній продукт (ВВП), або реальний обсяг виробництва (Q);

V  швидкість обігу грошей.

Згідно цього рівняння, можна визначити грошову масу, яка необхідна для розміщення та реалізації реального продукту:

Py

M = ———— (2)

V

Однак, грошова маса, як правило, значно менша (ВВП) в індексованих цінах (PY), оскільки швидкість обігу грошей складає декілка оборотів за рік.

M  V

Індекс цін:P = ———— (3)

y

Формула виражає пряму пропорційну залежність цін від кількості грошей в обігу.

Py M 1

Швидкість обігу грошей: V = ———— , або ——— = —— , (4,5) MPy V

Оскільки швидкість обігу грошей (V) обернено пропорційна їх кількості (M), то висока (V)  зменшує потребу в грошах, в їх додатковій емісії.

Якщо виходити з положення, що пропозиція грошей на ринку повинна дорівнювати величині їх попиту, то в такому разі параметр (M)  можна замінити на параметр (Md)  величину попиту на гроші тобто кількість грошей, яку економічні агенти бажають зберегти як частку своїх портфелів активів. Тоді формула попиту прийме вигляд:

P  y

Md = ———— , (6)

V