Інфляція і попит
Відкрита ж інфляція виліковна — і лікується вона економічними методами. Більш того, стає зрозумілим, якою мірою варто піднімати доходи малозабезпечених шарів населення, а також працівників бюджетної сфери.
Перекладом подавленої інфляції у відкритий стан ми нарешті-те одержали можливість вперше оздоровити нашу економіку економічними методами.
Економічної теорії удалося розкрити механізм, що породжує інфляцію (яка практично присущя всім країнам світу).Перша причина полягає в тому, що сучасний грошовий обіг здійснюється «паперовими» знаками, що перервали всякий зв'язок із золотом. В епоху «золотих грошей» їхній надлишок переборювався «відходом» золота зі сфери звертання в сферу нагромадження. А от паперові гроші, що є тільки коштом звертання; збирати, подібно золоту, безглуздо. Але, на відміну від золотих грошей, паперовим просто нікуди піти: сфера звертання — їхня єдина обитель.
Більш того, виникає «замкнутий інфляційний біг»: ріст цін вимагає для звертання ще більшої кількості грошових знаків ,а нова їхня порція веде до нового росту цін, знову вимагаючи росту грошової маси, і т; д.
Таким чином, перша причина інфляції — у «паперовій» природі сучасного грошового обігу, оскільки знятий обмежник емісії паперових грошей у виді визначеного законом розміру їхнього золотого забезпечення.
Але, може, тоді варто знову повернутися до «золотого» грошам? На жаль, це тепер неможливо: те, що раніш було достоїнством золота як грошей (його власна висока вартість), тепер обернулося недоліком. Саме звільнена від золотої «гирі» природа паперових грошей перетворює їх в ідеальний оперативний індикатор руху товарних цін.
Друга причина — це постійний ріст витрат цивілізованої держави на фінансування загальнонаціональних, економічних і соціальних програм (оборонна система, допомога безробітним, підтримка малозабезпечених, витрати на науку, утворення, екологію і т.д.).
Обидві названі вище причини інфляції поєднуються за назвою «інфляція попиту», тому що це — потреба в додаткових грошах з боку попиту, покупців.
Третя причина інфляції — попит на гроші з боку виробників (тому вона одержала назву «інфляція витрат»). Справа в тім, що в структурі витрат постіндустріального виробництва основне місце займає «зарплата», і чим цивілізованіше суспільство, тим вище її розмір. Ріст цін на товари починає розкручувати спіраль «ціни — зарплата»: чим вище ціни, тим вище повинна бути зарплата, а чим вище зарплата, тим вище витрати виробництва (і ціни виробничих товарів). У цьому змісті і говорять про «інфляцію витрат».
Оцінка інфляції: кейнсіанство і монетаризм
Як уже було відзначено, інфляція перетворилася у фактор, що постійно морозить економіку всіх країн. Цим порозумівається зростаюче увага, що приділяються інфляції економістами.
До 30-х рр. нашого століття інфляція однозначно вважалася негативним явищем. Однак у 30-х рр. ринкова економіка випробувала найсильніше потрясіння у виді «Великої депресії».
Стало, очевидним, що класичний підхід, що визнавав тільки саморегулювання ринкової. економіки, уже застарів. Було потрібно саме таки регулювання ринкової економіки за допомогою державного втручання. .При цьому воно повиннео бути непрямим.
Такий інструмент непрямого втручання держави в ринкової економіку і розроблений у теорії видатного англійського економіста Дж. М. Кейнса (саме тому 30-і рр. стали періодом тріумфального ходу кейнсіанства по усьому західному світі).
Кейнс і став основоположником «реабілітуючий»- інфляцію концепції. Її почали розглядати як таке негативне явище, що, при,у мело спрямованій фінансовій політиці, здатно все-таки дати позитивний імпульс всій економіці. Цим Кейнс зробив своєрідний переворот у поглядах економістів, створивши концепцію, відповідно до якої активна фінансова політика держави, що стимулює попит у період депресії, здатна забезпечити зростання виробництва і знизити масове безробіття.