Інфляція і попит
Словом, інфляція, дезорганізуючи ринкові процеси, «підриває» і виробництво, і споживання, підсилюючи соціальну напруженість у суспільстві. Розрізняють «відкриту» і «подавлену» інфляцію.Відкрита інфляція присущя країнам з ринковою економікою, де вільна взаємодія попиту та пропозиції сприяє відкритому, нічим не стиснутому росту цін у результаті падіння купівельної спроможності грошової одиниці.
Хоча відкрита інфляція і спотворює ринкові процеси. Проте вона зберігає за цінами роль сигналів, що показують виробникам і покупцям сфери вигідного додатка капіталів. Тим самим відкрита інфляція сама виступає свого роду антиінфляційним коштом.
Подавлена інфляція присущя економіці з адміністративним контролем над цінами і доходами. Вона тому-те і називається «подавленої», що твердий контроль над цінами і доходами не дозволяє відкрито проявитися інфляції в єдино доступній їй формі — у росту грошових цін. У такій ситуації інфляція приймає «підпільний» характер: зовні ціни стабільні, але оскільки маса грошей фактично зросла, надлишок грошей трансформується в товарний дефіцит і цим дезорієнтується регулювання ЕКОНОМІЦІ.
Надлишок грошей прикидається недоліком товарів, і тоді здається,. що рішення економічних проблем однозначно зв'язано зі зростанням виробництва, збільшенням пропозиції. Однак постійно надлишкова емісія не може бути компенсована не поспіває за нею зростанням виробництва.
Отже, в умовах подавленої інфляції (по яких би розуміннях вона ні придушувалася) товарний дефіцит є зовнішнє вираження і неминучий наслідок, приховуваного причини — звичайної інфляції, незвичайність якої укладена лише в одному — у тім, що їй забороняють бути.
Іншими словами, подавлена інфляція – це заборонена інфляція.
У результаті такого насильства над економікою товарний дефіцит стає видимою стороною невидимого інфляційного процесу, оскільки на те ж количество товарів приходиться більше кількості грошових знаків. У ринковій економіці диспропорція знайшла б природний вихід у виді росту грошових цін. Подавленої ж інфляції доступний тільки один «вихід» — отовареної може бути лиш частина грошових знаків, і саме їхній, строго говорячи, варто вважати «грошима».
Таким чином, при подавленій інфляції тільки частина грошових знаків є грошима, тоді як інша, неотоварена частина негайно перетворюється в лжегроші (цього не відбувається при відкритій інфляції, тому що ріст грошових цін враховує величину всієї грошової маси, у тому числі і «інфляційної»). Однак при подавленій інфляції ніхто не знає, чим же він розташовує — чи грошима лжегрошима? Така загадковість по-різному впливає на поводження
покупців і продавців. Покупці намагаються «піймати дефіцитний товар, перетворивши грошові знаки в справжні гроші. Але саме дефіцитність товару означає, що покупка стає випадком, удачею лотереєю. Виникають черги — постійні, сумовиті й озлоблені. Продавці ж починають спекулювати дефіцитним товаром. З'являється «чорний ринок» — нелегальна форма інфляції в умовах її придушення.
«Чорний ринок» якоюсь мірою показує справжні ціни товарів. При цьому виходить, що покупців грабують двічі: адміністративно-нерухомі ціни лицемірно свідчать свою «стабильность» (і виходить, відсутність причин для підвищення зарплати!), але людям, що одержують доходи за рівнем офіційних цінників порожніх магазинів, насправді приходиться купувати товари за цінами «чорного ринку». Більш того, ілюзія незмінності цін створює видимість економічного благополуччя, вводячи в оману покупців а продавців і уряд (дотепер частина нашого
суспільства зітхає по тим «низьким», «стабільним» цінам, що не відображали ніякої економічної реальності).
Одна. на безперечних заслуг уряду Е. Гайдара складалася в тому що тільки воно зважилося і здійснило перехід подавленої інфляції у відкриту (за допомогою лібералізації цін). Для економіки і населення країни, десятиліттями подавленої інфляції, що жила в умовах, таке не могло не виявитися потрясінням.. Але стратегічну значимість цього революційного кроку переоцінити неможливо.
Подавлена інфляція невиліковна – її можна тільки «знеболити», загнавши ще глибше, не дозволяючи проявитися, і тим «підриваючи» уже всю економіку. Та й домогтися цього можна лише адміністративними методами. У результаті економіку очікує справжня катастрофа. Справа в тім, що придушення інфляції протягом десятиліть настільки спотворює ціни, що реальні економічні процеси просто не усвідомлюються, суспільство живе самообманом і привчається до нього.