Типи грошових систем

Ринкові грошові системи властиві економічним системам ринкового типу. Їх характерними ознакакми є переважання економічних методів та інструментів регулювання грошового обороту. Ці системи базуються на визначенні грошового ринку та врахуванні закономірностей його функціонування. Зокрема, в цих системах широко використовуються державне регулювання процента як ціни грошей на грошовому ринку з метою впливу на попит на гроші і дерпжавне регулювання операцій на ринку цінних паперів з метою впливу на пропозицію грошей тощо. В ринкових грошових системах використовуються і адміністративні методи регулювання, проте вони відіграють допоміжну роль .

Регульовані грошові системи за характером регулювання валютних відносин в країні поділяються на відкриті та закриті.Відкриті грошові системи характеризуються мінімальними обмеженнями на здійснення валютних операцій юридичними та фізичними особами, повною конветованністю національної валюти, широкою лібералізацією та високою організованністю валютного ринку, ринковим характером формування валютного курсу тощо. Такі грошові системи сприяють взаємовигідному розвитку економічних відносин між країнами, органічному включенню національної економіки в світовий економічний простір. Відкритими стають лише ринкові грошові системи, та й то не всі, а найбільш розвинуті. Процес цей тривалий, характеризується поступовими якісними перетвореннями в напрямку послаблення валютних обмежень та запровадження повної конвертованності валюти.

Закриті грошові системи характеризуються високим рівнем валютних обмежень в країні, неконвертованістю валюти, обмеженнями ринкового механізму формування валютного курсу тощо. Такі грошові системи мають односторонню спрямованість, захищають лише внутрішній ринок навіть ціною ізоляції його від зовнішнього, тому гальмують розвиток зовнішньоекономічних відносин, входження національних економік відповідних країн в світову. Тому такі грошові системи властиві або країнам з неринковими системами економіки, або країнам з недостатньо розвинутими ринковими економіками.

Грошова система України, звичайно, є регульованою. Але за характером регулювання вона є перехідною від паперово-грошової, якою вона була в чистому вигляді протягом 1991-1993 рр., до системи кредитного обігу, від неринкової до ринкової, від закритої до відкритої. За короткий срок, що минув після проголошення незалежності України, досягнуті помітні успіхи в просуванні по вказаному шляху. Цьому сприяли істотні ринкові перетворення в економічній системі України  приватизація засобів виробництва, демонополізація економіки та лібералізація економічних відносин, зокрема ціноутворення, кредитних валютних та зовнішньоекономічних відносин тощо. Активно розвивається грошовий ринок в усіх його складових  ринок грошей, валютний ринок, ринок цінних паперів, а також його інфраструктура  двохрівнева банківська система, мережа небанківських фінансово-кредитних установ, валютна та фондова біржі тощо. З кожним роком зменшується частка дефіциту державного бюджету, що покривається безпосередньо за рахунок кредитної емісії НБУ. Якщо в 1993 р. за рахунок кредитів НБУ було профінансовано 100 % бюджетного дефіциту, то в 1995 р.  72,9 %, а в 1996 р. лише 37,2 %. Ця тенденція зебезпечена не тільки за рахунок поступового скорочення обсягів кредитної емісії, а й посилення перерозподілу їх на користь реальної економіки. Отже, не тільки загальні процеси ринкової трансформації, а й конкретні статистичні дані свідчать про поступове набуття грошовою системою України кредитного характеру.

Становлення грошової системи України.

В період становлення державної незалежності Україна першою почала в умовах економічної та фінансової кризи будувати власну грошову систему, набувати досвіду емісійної справи, опановувати складний механізм грошово-кредитної політики. Становище ускладнювала нескоординованість економічної політики незалежних республік у сфері виробництва, товарообміну, грошових відносин. На початку 1992 р. у республіці панувала криза платіжних засобів. За цих умов з 10 січня 1992 р. в Україні запролваджено в обіг купони багаторазового користування як доповнення до рублевої готівкової маси з метою хоча б відносного збалансування грошової маси в обігу та відповідного обслуговування товарного ринку. Необхідність цього акта була викликана тим, що:

• з вересня 1991 року Україна практично не отримувала від ЦБРФ нових рублевих надходжень;

• напередодні 1992 року Україна вимушена була слідом за Росією піти на лібералізацію цін  їх майже десятикратне підвищення.

Мета впровадження купоно-карбованця в структуру грошового обігу полягала:

• використати систему паралельного обігу рубля та купоно-карбованця, за якої частка виплати всіх видів доходів населення у новій грошовій одиниці мала розширятися поступово відповідно до наповнення товарного ринку;