Типи грошових систем

Деякі країни зробили спроби запобігти витісненню золота сріблом шляхом введення закритої чеканки срібних монет. Така система біметалізму одержала назву “кульгаючої” валюти. Але й ця спроба спасти біметалізм не увінчалася успіхом. Сама економіка капіталізму вільної конкуренціїї уже не сприймала такої грошової системи. Заборона відкритої чеканки срібних монет призвела до подальшого знецінення срібла відносно золота, посилився наплив дешевого срібла в країни, де ще зберігалися системи подвійної валюти, і відтік з них золота за кордон. Уряди цих країн змушені були зовсім припинити карбування срібних монет, об’явили золото єдиним грошовим товаром, а срібні монети, що залишилися в обігу,  розмінною монетою.

Монометалізм  це грошова система, за якої тільки один благородний метал виконує роль грошей. Поскільки за своїми фізичними і вартісними властивостями золото краще пристосоване виконувати цю роль, найпоширенішим був золотий монометалізм. Проте історія знає випадки існування срібного монометалізму. В Індії (1852-1893 рр.), в Голандії (1847-1875 рр.) та в Росії (1843-1852 рр.).

Золотий монометалізм теж пройшов декілька стадій розвитку і відповідно виступав у декількох видах: золотомонетного стандарту, золотозливкового стандарту і золотодевізного стандарту.

Золотомонетний стандарт  це найбільш закінчена форма золотого монометалізму. Він характеризувався такими ознаками:

•законодавча фіксація валового вмісту золота в грошовій одиниці;

•безпосередній обіг золотих монет;

•відкрита чеканка монет з золота;

•висока питома вага в масі грошей паперових знаків  банкнот;

•вільний обмін банківських білетів на золоті монети;

•централізація емісії банківських білетів;

•формування обмінних курсів валют на основі їх золотих (монетних) паритетів.

Завдяки системі відкритої чеканки монет золотомонетний стандарт забезпечував відносну стабільність вартості грошей при гнучкому забезпеченні динамічно зростаючих потреб обігу в засобах платежу. Маючи ці властивості, система золотомонетного стандарту відіграла надзвичайно важливу роль в забезпеченні первісного нагромадження капіталу та швидкого зростання капіталістичного виробництва в епоху вільної конкуренції.

Звичайно, золотомонетний стандарт вимагав від держав значних витрат золота на забезпечення потреб обігу монетою. Для зменшення їх широко емітувалися паперові банківські білети, активно розвивалася депозитна форма грошей та безготівкові розрахунки. Внаслідок цього зменшувалася доля повноцінних монет в грошовій масі, підвищувалася здатність грошової системи гнучко змінювати пропозицію грошей відповідно до зміни попиту. Разом з посиленням гнучкості грошової системи зростала загроза порушення рівноваги на грошовому ринку, що викликало необхідність посилення державного впливу на механізм саморегулювання; запроваджена монополізація банкнотної емісії в центральному банку, законодавча гарантія обміну банкнот центрального банку на золото за їх фіксованим вмістом, запровадження закритої чеканки монет та інші. Золото поступово перетворювалося з активно працюючого в обігу металу в своєрідний якір, який утримував у стані рівноваги велетенську монетарну сферу, що обслуговувалася переважно банківськими зобов’язаннями (банкнотними та депозитними).

Золотомонетний стандарт проіснував у багатьох країнах до першої світової війни. Під час цієї війни випуск золотих монет в обіг був зупинений, а наявна там золота монета була частково вилучена державами, а частково перетворилася в скарби. Після війни золотомонетний стандарт був відновлений лише в США. де він проіснував до 1993 року. Деякі інші країни (зокрема Англія та Франція) запровадили золотозливковий стандарт, за яким золоті монети в обіг не випускалися, але держава гарантувала обмін банкнот центрального банку на стандартні зливки золота. Тим самим закон проголошував рівність грошей центрального банку з золотом і створював механізм зебезпечення такої рівності. Золото остаточно перетворювалося в якір грошової системи, не приймаючи безпосередньої участі в обігу у формі монет.