Корпоративні мережі банків

Корпоративним діям банків на ринку сприяє порівняно нова схема міжбанківських розрахунків: вони виконуються у розрахункових центрах, які, власне, не є банками; банки в них представлені кореспондентськими рахунками. Проведення операцій за такою схемою практично миттєве (порівнюючи із системою обігу чеків). Наприклад, за рахунок наявності розрахункових центрів переміщення коштів у м. Київ займає не більше 3-х годин, по Україні – добу. Можна стверджувати, що контроль трансакцій через розрахункові центри (палати) розв’язав проблему кризи банківських переказів, коли гроші на початку 90-х років могли невизначений період “обертатись” у банках (переказ у Києві на інший банк міста “йшов” до 10 днів).

Прискорення проведення банківських операцій створило їх новий вид – спекуляції (так звані “гарячі гроші”). За лічені години можна паралізувати фінансову систему цілої країни (особливо країн, що розвиваються), це також дозволяє грати на крос-курсах валют.

З’явилася можливість проведення електронних афер, шахрайств (комп’ютерні крадіжки), коли, анонімно підключившись до інформаційної системи, кошти переводяться на рахунок зловмисника (хоча їх масштаби постійно зменшуються, бо якщо швидко не перетворити переказані кошти у готівку, то при виявленні шахрайства кошти повернуться назад, а якраз готівковий обіг у розвинених країнах стає мінімальним. Тому основна проблема – комерційна безпека банків та клієнтів при застосуванні корпоративних інформаційних систем).

У цілому тенденцію трансформації сучасних глобальних засобів електронної комерції та банківської справи можна коротко охарактеризувати таким чином: перехід від систем з високим ступенем апаратного захисту, але з передачею практично відкритого тексту (як у системі SWІFT), до використання звичайних комунікацій з передачею захищених повідомлень (наприклад, Іnternet як основна транспортна мережа).

Або, простіше кажучи, перехід від замкнених (закритих) архітектур до відкритих.

Корпоративна мережа банку – це окремий випадок корпоративної мережі великої компанії. Очевидно, що специфіка банківської діяльності висуває жорсткі вимоги до систем захисту інформації в комп’ютерних мережах банків. Не менш важливу роль при побудові корпоративної мережі відіграє необхідність забезпечення безвідмовної і безперебійної роботи, бо навіть нетривала перерва в її роботі може призвести до гігантських збитків. Вимагається забезпечити швидку і надійну передачу великого обсягу даних. Крім того, більшість прикладних банківських програм повинні працювати в режимі реального часу.

2. Іntranet – корпоративна мережаІсторія Іntranet почалася восени 1994 р., коли Стів Теллін (фірма Аmdahl) запропонував термін Іntranet для визначення корпоративних інформаційних систем, побудованих на принципах мережі Іnternet.

Іntranet – це територіально обмежена, локальна обчислювальна мережа (LАN), у якій застосовується технологія побудови і сервіси представлення інформації мережі Іnternet. Тому базовим протоколом управління передачі інформації є ТСР/ІР. Для повноцінного функціонування Іntranet необхідна підтримка такиї протоколів:

• НТТР – протокол передачі гіпертекстів;

• SМРТ, РОРЗ – протоколи електронної пошти;

• FТР – протокол передачі файлів;

• NNТР – протокол групи новин Usenet.

Якщо немає можливості перейти на ТСР/ІР, то можна використовувати спеціальні шлюзи ТСР/ІР компаній Fіrelor чи Perfomance Тесhnologіes. Шлюзи перетворюють формати пакетів між протоколами ТСР/ІР і ІРХ (міжмережевий обмін пакетами) фірми Novell або NetBІOS, спрощуючи проблему переносу ТСР/ІР у корпоративну LAN.

Іntranet дозволяє значно підвищити ефективність праці за рахунок спільного використання інформаційних ресурсів усередині компанії (фірми, корпорації тощо) і використання технологічних концепцій Іnternet (Web-технології).