Організація платіжного обігу

АР застосовуються при іногородніх розрахунках за товари, головним чином при разових поставках. Недоліки АР – затримка вантажообігу, оскільки товар відвантажується тільки після отримання акредитива.

РЧ та АР зручні для постачальників у розрахунках з недобросовісними платниками чи покупцями, чия платоспроможність невідома. Для платників депонування власних коштів при виставленні акредитива чи купівлі чекової книжки на окремих рахунках уповільнюють грошовий обіг та можуть призвести до тимчасових фінансових ускладнень.

Способи розрахунків

До найпоширеніших способів розрахунків належать: заліки взаємних вимог; планові платежі.Заліки взаємних вимог (ЗВВ) можуть носити постійний та разовий характер, проводяться між двома чи групою підприємств. Для проведення заліку кожному його учаснику відкривається окремий рахунок, з якого здійснюються платежі та на який зараховуються надходження. Якщо надходження більші, ніж виплати, утворюється кредитове сальдо, сума якого заноситься на розрахунковий рахунок (РР).

Сума дебетового сальдо, що утворилося внаслідок перевищення виплат над надходженнями, оплачується з РР чи за рахунок банківського кредиту (БК).

Використання БК для погашення сальдо за ЗВВ є економнішим, ніж спрямування його на оплату кожного окремого розрахункового документа, оскільки сума кредиту зменшується на суму взаємно залікових платежів.

Планові платежі застосовуються у розрахунках між підприємствами, що мають постійні та відносно рівномірні поставки продукції.

Наприклад, поставляючи залізну руду на металургійні заводи, платник не оплачує окремо кожну поставку, а сплачує кошти періодично (один раз за 3-5 днів). У кінці кожного місяця розрахунки уточнюються.

Цей спосіб розрахунків значно спрощує їх, скорочує кількість розрахункових документів, максимально зближує рух грошових засобів і рух продукції.

2. Ресурси та пасивні операції

Ресурси КБ – це власні (ВКБ) та залучені кошти банку (ЗКБ):

1) позики, одержані від НБУ та інших кредитних установ;

2) кошти інших банків, що зберігаються на кореспондентських та міжбанківських депозитних рахунках;

3) кошти від випуску облігацій;

4) товарно-матеріальні цінності, придбані банками та призначені для здійснення лізингових операцій;

5) кошти підприємств і організацій (між якими важливе значення мають термінові депозити), залучені на банківські рахунки;

6) кошти населення у внесках;

7) бюджетні кошти (кошти місцевих бюджетів);

8) кошти, залучені від громадських організацій, фондів, органів та установ страхування, кредитних товариств, ломбардів, кас взаємодопомоги.

Пасивні операції банку – це операції, внаслідок яких відбувається збільшення коштів на пасивних чи активно-пасивних рахунках у формі перевищення пасиву над активом без еквівалентного збільшення коштів на активних рахунках.