Облік та звітність у комерційних банках України

* значне збільшення нормативних значень коефіцієнтів платоспро-можності і достатності капіталу, що спричиняє необхідність скоро¬чення суми активів банку;* значне збільшення значень коефіцієнтів ризику, що використо¬вуються щодо видів цінних паперів при розрахунку суми активів, зважених на ризик.

При первісному віднесенні цінних паперів до портфелів банку за категоріями банки не повинні відносити папери до портфеля на інвестиції, якщо вони передбачають продати їх унаслідок:

* зміни рівня ринкових ставок;

* зміни рівня ліквідності банку (наприклад: відтоку депозитів, збіль¬шення попиту на кредитному ринку, скорочення суми високоліквідних активів тощо);

* зміни наявності й ступеня дохідності альтернативних інвестиційних проектів;

* зміни строків і джерел фінансування активних операцій;

* зміни валютного ризику.

КБ не повинні проводити навмисну недостовірну класифікацію балансового портфеля ЦП, тобто відносити ті чи інші групи цінних паперів до невідповідних портфелів, оскільки це робить недосто¬вірною звітність банку. КБ зобов'язані у момент придбання групи ЦП, а після цього - принаймні раз у квартал проводити вивчення та переоцінку своєї здатності продавати чи утримувати групи ЦП (портфель ЦП на продаж підлягає щомісячній перекваліфікації).

Розрізняють два види переведення ЦП:

* вільне переведення - це переведення групи ЦП з одного портфеля до іншого, що не вимагається від банку нормативними актами бан¬ківської діяльності, а здійснюється на підставі добровільного рішення керівництва комерційного банку. Існує тільки один варіант вільного переведення - з портфеля на продаж до портфеля на інвестиції до того, як мине календарний рік із моменту придбання цінного папера. При прийнятті рішення про продаж групи цінних паперів, що знахо¬дяться в портфелі на інвестиції, цінні папери продаються безпо¬середньо з такого портфеля впродовж місяця, а після закінчення цього строку виступають об'єктами примусового переведення;

* примусове переведення - це переведення групи ЦП з одного портфеля до іншого, що вимагається від банку нормативними акта¬ми банківської діяльності. Існує два можливі варіанти примусового переведення - з портфеля на продаж до портфеля на інвестиції, якщо впродовж одного календарного року цінний папір не було продано, та переведення з портфеля, на інвестиції до портфеля на продаж, якщо впродовж одного календарного місяця з моменту прийняття рішення про продаж цінного папера його не було продано безпосередньо з портфеля на інвестиції.

Допускаються лише такі варіанти переведення цінних паперів:

Із портфеля на продаж до портфеля на інвестиції:

* якщо керівництво банку змінило своє ставлення щодо напряму використання цінного папера і документально підтвердило це рішенням відповідного органу (вільне переведення);

* якщо банк не зміг реалізувати цінний папір упродовж одного кален-дарного року з моменту його віднесення до портфеля на продаж, крім тих цінних паперів, що повинні бути реалізовані банком як застава списаного безнадійного кредиту (примусове переведення).

Із портфеля на інвестиції до портфеля на продаж:

* якщо керівництво банку змінило своє рішення щодо напряму вико-ристання цінного папера і документально підтвердило це рішенням відповідного органу, при умові, що впродовж календарного місяця з моменту прийняття зазначеного вище рішення банк не зміг реалізувати цінний папір безпосередньо з портфеля на інвестиції (примусове переведення). Ця вимога поширюються також на вкладання капіталу в асоційовані та дочірні підприємства.