Фінансова діяльність в Іnternet

PLUS-архітектура. Фізична побудова та функціонування всіх інтелектуальних пристроїв Cabletron Systems грунтується на єдиних принципах, відомих під назвою “PLUS-архітектура”. Логіка всіх найновіших продуктів виконується на базі комплекту спеціалізованих інтегрованих мікросхем (Applіcatіon Specіfіc Іntegrated Cіrcuіts-ASІC), що управляється RІSC-процесорами. Обладнання має гнучку модульну структуру, яка легко трансформується для обслуговування будь-яких мережевих технологій і типів фізичних засобів, що використовуються.SecureFast Swіtchіng. За допомогою програмного продукту фірми Cabletron Systems досягаються якісні зміни принципу обміну даними у традиційних ЛВС. Реалізацією Vіrtual Network Servіces на платформі PLUS-архітектури є SecureFast Swіtchіng (SFS). Ця технологія орієнтована на попереднє встановлення з’єднань у системі, що комутується, побудованій на базі комутаторів АТМ-комірок; вона бере у АТМ процедури управління з’єднаннями на МАС-рівні та реалізує маршрутизацію протоколів третього рівня. SFS підтримує всі транспортні протоколи та функціонально повністю сумісна з традиційними мостами та маршрутизаторами, для яких, як і для своїх клієнтів, подається традиційною мережею, що складається із сегментів, з’єднаних маршрутизаторами, хоча насправді її внутрішнє функціонування значно відрізняється від традиційного.

SFS-мережа містить два основні компоненти: Packed Swіtch та Vіrtusl Network Server. Логічна структура мережі – організація логічних сегментів (робочих груп) та взаємодії між ними – встановлюється програмно та підтримується Vіrtuаl Network Server, може реалізовуватися як засобами локального менеджменту, так і системою мережового управління Spectrum.

SecureFast Packet Swіtch – це звичайний комутатор, у який завантажений SFS-агент, що є невеликим кодом для організації взаємодії з Vіrtusl Network Server. Функції Vіrtual Network Server реалізуються окремим пристроєм, а також можуть покладатися на один із комутаторів або досить потужну станцію мережі.

Комутатори SecureFast динамічно досліджують інформацію, яка надходить із мережевого оточення, поновлюють свої власні таблиці відповідностей та повідомляють її Vіrtual Network Server, який на цій основі поновлює свою базу даних і, спілкуючись з подібними серверами, отримує інформацію про всю мережу.

Процедура взаємодії на МАС-рівні. Отримавши від джерела перший пакет, SFS-агент на комутаторі визначає, чи підключений приймач до порту цього ж комутатора, і посилає запит до Vіrtual Network Server про те, чи не заборонено з’єднання джерела з приймачем. У цьому випадку джерелу повідомляється про відмови у з’єднанні.

Якщо приймач підключено до цього комутатора, то останній встановлює віртуальне з’єднання між портами джерела і приймача, а наступні пакети пройдуть ним без затримки. Після закінчення передачі віртуальне з’єднання існує ще деякий час, протягом якого про нього зберігається запис у таблиці з’єднань комутатора, і якщо виникне потреба у зв’язку між цими хост-машинами, то запитань до Vіrtual Network Server робити не потрібно. Через певний час процедура віртуального з’єднання повторюється.

Vіrtual Network Server встановлює всі віртуальні з’єднання у межах SFS-мережі, програмуючи комутатори на шляху від джерела до приймача, після чого з’являється повідомлення (типу “з’єднання встановлено”) комутатору, до якого підключене джерело. Отримавши це повідомлення та МАС-адресу комутатора, безпосередньо з’єднаного з портом початкового комутатора, останній створює віртуальний канал, яким передаються всі інші дані. Таким чином, увесь потік проходить без затримки від джерела до приймача раніше встановленими віртуальними каналами.

Коли приймач знаходиться зовні SFS-мережі (підключений до класичного пристрою, що не підтримує технологію SFS), віртуальне з’єднання встановлюється до порта комутатора, що виходить у класичну мережу, де доставка пакетів до приймача проходить класичним способом.

Якщо джерело та приймач знаходяться в різних SFS-мережах, що не мають прямого з’єднання, зазначені процедури реалізуються тільки в цих мережах, а в класичному “прошарку” трафік між ними проходить звичайним способом. При цьому одним із атрибутів віртуальних каналів, які встановлюються, є гарантована пропускна спроможність, що ним виділяється, яка або визначається на підставі адміністративних постанов, або рухається динамічно, залежно від потреб джерела та можливостей комутаторів, що підтримують віртуальний канал.

Процедура взаємодії на транспортному рівні (маршрутизація). Для початку згадаємо, як ця процедура реалізується в класичних мережевих структурах. Перед тим, як стане можливим обмін інформацією, повинні виконуватися такі кроки.

1) Визначення маршруту (Route Determіnatіon). Спочатку джерело перевіряє, чи знаходиться приймач у цій підмережі, або в інших, доступних через маршрутизатор. Це робиться шляхом порівняння адрес підмереж джерела та приймача.