Основні операції та документи банківської справи

До обов’язкових реквізитів усіх розрахункових документів належать:

• найменування і номер розрахункового документа;

• число, місяць і рік його виписки;

• повна чи скорочена назва платника та одержувача грошей, номери їх рахунків;

• найменування, номер (код), місцеперебування банків платника і одержувача грошей, розрахунково-касові центри, де відкриті їх кореспондентські рахунки і номери останніх;

• сума платежу;

• мотиви і підстави для перерахування чи отримання грошей;

• підпис платника (або отримувача);

• відбиток печатки платника (або одержувача ).

У кожному з розрахункових документів є і свої специфічні реквізити, обумовлені його особливим призначенням.

Оформленню розрахункових документів у банківській практиці приділяється велика увага. Чинним положенням про безготівкові розрахунки визначені основні вимоги до оформлення документів:

• повинні бути заповнені всі реквізити розрахункового документа;

• розрахункові документи повинні бути виписані з використанням технічних засобів у тій кількості примірників, які необхідні всім учасникам розрахункового процесу;

• не припускаються жодні виправлення;

• у даті розрахункового документа число і рік проставляются цифрами, а місяць – прописом (тільки в документі, заповненому за допомогою ЕОМ, місяць може позначатися цифрою);

• найменування платника повинно точно співпадати із зазначеним у його зареєстрованому статуті;

• розрахунковий документ повинні підписати особи, яким надано таке право статутом платника та підписи яких існують у карточці взірців, наданої банку.Порушення будь-якої з цих вимог може свідчити про недостовірність розрахункового документа та незаконність проведеної грошової операції, що дає підстави банку не приймати його до виконання.

2. Банківські безготівкові розрахунки

Форми безготівкових розрахунків розрізняються за видом розрахункового документа, що застосовується, і порядком його обігу. Вони проводяться між господарчими органами в таких формах: платіжним дорученням, платіжною вимогою-поручительством, чеками, акредитивами, векселями [9, 34, 35].

Способи платежів визначаються порядком чи умовами виконання господарчими органами грошових зобов’язань один перед одним. За цими критеріями на практиці розрізняють наступні: наявний платіж, коли кожне постачання товарів сплачується негайно, і з відстрочкою, якщо товар продається в кредит; за рахунок власних коштів платника з його рахунка в банку і за рахунок банківського кредиту; попередній, коли гроші перераховуються одержувачу до відвантаження товару; за кожним окремим постачанням і за сукупністю постачань за певний час згідно з договором (плановий); пряме перерахування грошей і залік зустрічних вимог.