Основні операції та документи банківської справи

План

1. Документи платіжного обігу

2. Банківські безготівкові розрахунки

Література

1. Документи платіжного обігу

У сучасній практиці розрахунків застосовуються документи різноманітного призначення. Їх можна об’єднати у такі групи: розрахункові, платіжні, комерційні [9, 10, 15, 26, 34, 35].

Розрахунковими називаються складені за встановленою формою документи, які подають у банки юридичні та фізичні особи з поручительством (чи вимогою) перерахувати з їх рахунків (або зарахувати на них) певну суму грошей. Такими документами в Україні є: платіжне поручительство, платіжна вимога-поручительство, чек, акредитивна заява, платіжна вимога.

Платіжними називаються складені за встановленою формою документи, що передаються однією особою іншій із зобов’язанням (або за наказом третій особі) сплатити певну суму грошей пред’явнику документу. Типовим платіжним документом є вексель.

Комерційними прийнято називати документи, в яких надається характеристика відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг та того, що супроводжуює їх переміщення від постачальника до платника. До комерційних належать рахунки-фактури, їх реєстри, товарно-транспортні документи, сертифікати якості, страхові поліси та ін. На основі комерційних документів визначається сума і правомірність платежів, що здійснються за допомогою розрахункових чи платіжних документів.

Розглянемо розрахункові і платіжні документи як ті, що безпосередньо обумовлюють платіжний обіг.

Платіжне доручення – це письмове розпорядження платника банку, що його обслуговує, про списання з його рахунку певної суми грошей на рахунок одержувача, зазначеного в дорученні.

Платіжна вимога-доручення – документ, що містить дві дії: вимогу постачальника до покупця оплатити вислані йому комерційні документи на відвантажені товари; доручення покупця своєму банку сплатити зазначені документи, перерахувавши гроші постачальнику.

Чек – це письмове розпорядження власника рахунка банку, в якому його відкрито, про виплату певної суми грошей пред’явнику чека. Оплата чека може відбуватися шляхом перерахування грошей з рахунка чекодавця на рахунок пред’явника чи шляхом виплати останньому наявних грошей. У першому випадку чеки називаються розрахунковими, в другому – грошовими. Розрахункові чеки звичайно виписуються на пред’явника, а грошові – на конкретну особу (іменні).

Акредитивна заява – письмове поручительство платника банку забронювати за його рахунок чи за рахунок банку певну суму грошей для оплати документів конкретного постачальника на відвантажені на його адресу певні товари та на певних умовах.

Платіжна вимога – письмове поручительство постачальника (кредитора) своєму банку вишукати (інкасувати) зазначену суму грошей з покупця (боржника) і зарахувати на його рахунок. Застосовується дуже рідко – в основному, при списанні коштів з рахунка без згоди його власника.

Вексель – це, як зазначалося раніше, безумовне письмове зобов’язання однієї особи перед іншою (або його наказ іншій особі) сплатити у встановлений термін зазначену суму грошей власнику векселя, що пред’явив його до оплати.

Розрахункові і платіжні документи суворо уніфіковані, мають єдину для всієї країни стандартну форму, встановлений набір реквізитів. Значна частина реквізитів є загальною та обов’язковою для всіх розрахункових документів.