Становлення системи валютного регулювання в Україні

НБУ як орган регулювання банківської діяльності, спираючись на законодавчу базу і використовуючи світовий банківський досвід, зокрема рекомендації Базельського комітету, визначає:

—порядок реєстрації банків у Республіканській книзі реєстрації

банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ;

—порядок надання банкам ліцензій на здійснення банківської

діяльності;

—правила, що регламентують діяльність банків у вигляді інструкцій, положень, рекомендацій (наприклад інструкція № 3 «Про

відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті»,

«Положення про кредитування», інструкція № 1 «З організації емісійно-касової роботи в установах банків України» тощо);

—принципи та стандарти бухгалтерського обліку банків;

—правила організації фінансової та статистичної звітності банків;

—економічні нормативи, що регламентують діяльність банків;

—методи банківського нагляду, а також форми наглядового реагування, тобто впливу на банки;

—режим фінансового оздоровлення для банків, що належать до

проблемних;

—порядок страхування банківських ризиків і порядок гарантування депозитів;—механізм реорганізації та ліквідації банків тощо.

Нагляд за банками НБУ та його установи традиційно здійснюють двома методами:

—безвиїзний (дистанційний, заочний) нагляд;

—виїзне інспектування банків.

Безвиїзний нагляд — це дистанційний моніторинг діяльності окремих банків і банківської системи в цілому, а також застосування наглядовими органами певних заходів з метою реагування на проблеми і недоліки, виявлені в діяльності банків. У більшості країн безвиїзний нагляд грунтується на аналізі звітності (балансовий звіт, звіт про прибутки/збитки та інші супутні форми), що подається органам банківського нагляду на регулярній основі і дає їм можливість постійно поновлювати інформацію про фінансовий стан банків, зокрема про їхню капітальну позицію, ліквідну позицію, рентабельність, а також певною мірою і про якість активів.

Дані звітності аналізуються і зводяться у статистичні звіти, за якими розраховуються різноманітні стандартні показники. Такі звіти дають змогу:

—виявляти, чи дотримуються банками економічні нормативи;

—досліджувати тенденції в діяльності банків за певний період;