Поняття і роль банків у суспільстві

г) обміну та документів відсоткових ставок;

д) цінних паперів, які можуть продаватись;

— надання банками та фінансово-кредитними установами послуг з таких питань:

а) консультації для підприємств щодо основної фінансово-економічної діяльності, виробничої стратегії та поради стосовно об'єднання та придбання підприємств;

б) маклерські та брокерські операції;

в) управління та консультації стосовно цінних паперів;

г) зберігання та управління цінними паперами;

д) кредитні довідкові послуги;

е) опікунські послуги.

Зазначені види банківської діяльності вважаються дозволеними, якщо вони підтверджуються відповідною ліцензією (дозвільне право) і компетентний орган (Національний банк України) впевнений, що кредитна установа відповідає встановленим законодавством критеріям: щодо статутного капіталу, відповідності керівництва та банківського персоналу вимогам професійності (особливо голова правління та головний бухгалтер) тощо. Отже, сутність поняття “банк”, що відіграє особливу роль у забезпеченні обігу грошей, які є невід'ємним чинником суспільного життя, безпосередньо відображає банківська діяльність.

Банківська діяльність

Таким чином, банківська діяльність — це визначене законодавчими актами України право банків та кредитних установ реалізувати статутні функції та повноваження, здійснювати банківські операції в інтересах юридичних та фізичних осіб, надавати їм на підставі отриманих ліцензій банківські послуги, а також здійснювати в межах наданої компетенції іншу дозволену діяльність від свого імені та за власний рахунок.

Банківська діяльність відповідно до основних цілей, завдань функцій та операцій може розглядатися як виключна, оскільки не може поєднуватись з іншими видами підприємницької діяльності, наприклад, торгівлею об'єктами нерухомості. Водночас не можна вважати банківську діяльність забороненою, якщо діяльність банку проводиться від імені, наприклад, товариства, промислово-фінансової групи, які створені за участю банку або кредитної установи. Це означає, що власне банк не може займатися торгівлею, але, створивши дочірню фірму, може реалізувати черезцю фірму закладне майно тощо.

Банківську діяльність можна розглядати з позицій внутрішньої та зовнішньої реалізації функцій та повноважень банку або кредитної установи. Наприклад, проведення ряду фактичних дій, які пов'язані з бухгалтерським оформленням угод, слід відносити до внутрішньої банківської діяльності, оскільки це пов'язано з балансом банку. Але надання консультаційних та брокерських послуг, здійснення лізингових операцій означає проведення зовнішньої банківської діяльності, яка має підтверджуватись прийняттям угод з резидентами або нерезидентами.

Щоб з'ясувати роль банку (кредитної установи) як суб'єкта банківського права, необхідно звернути увагу на ще одне важливе поняття — “банківська справа”. Воно означає організацію внутрішньої банківської діяльності, яка забезпечується банківською управлінською структурою і банківським персоналом. Структура внутрішніх підрозділів у кожному банку може бути організована за окремою схемою забезпечення банківських операцій, які належать до виключної компетенції банку (кредитної установи).За певними винятками розподіл функцій у більшості банків є типовим. Принципи розподілу робіт передбачають утворення таких підрозділів, як каси, каси іноземної валюти, відділу цінних паперів, кредитного відділу, відділу кореспонденції, юридичної групи (відділу) і бухгалтерії, а також інших відділів та допоміжних підрозділів. Наприклад, відділу служби безпеки, відділу оцінки та реалізації заставного майна, відділу вкладів фізичних осіб, господарського відділу куда входять підрозділи: транспортний, постачання, склад тощо, відділу кадрів, відділу внутрішнього аналізу та аудиту.