Мета і завдання правового регулювання банківської системи України

У теорії банківського права поняття «банківська система» має різний зміст. Юридичні аспекти цього поняття відображають організаційно-правову структуру банківських та фінансово-кредитних установ, яким притаманні внутрішня єдність, спільна мета та функції кредитування юридичних і фізичних осіб, єдині принципи організації банківської справи та верховенства Національного банку у регулюванні банківської справи на підставі Конституції та законів України.

2. Центральний банк і розвиток банківського сектора

В Україні створення незалежного від Кабінету Міністрів Національного банку, а також наміри швидкого переходу до ринкової економіки зумовлюють прискорений розвиток банківського сектора та швидке формування нової фінансової інфраструктури.

Цей процес розпочався одразу після утвердження в 1991р. незалежної Української держави, що потребувало невідкладного формування власних банківської та грошової систем, нових механізмів фінансового обслуговування народного господарства та економіки в цілому.

Зрозуміло, що одразу перед правовою наукою постало завдання визначити мету та обсяг правового регулювання банківських відносин.

Банківська діяльність, виконуючи самостійну роль у фінансово-кредитних відносинах, сформувала свій реальний сектор відносин і знайшла свій предмет правового регулювання, оскільки кредитний механізм контролюється державою і не може обійтись без створення розгалуженої системи норм і відповідно — правовідносин, що охоплюються поняттям банківського права.

3. Нові засади банківського права

З прийняттям у 1996 р. Конституції України банківське право формується на нових конституційних засадах, які підтверджують наявність як власного предмета, так і методу правового регулювання, оскільки грошово-кредитні відносини потребують комплексного правового визначення і закріплення їх нормами права.Віддаючи належне фінансовому праву, яке виконало, образно висловлюючись, “материнську роль” стосовно банківського права, наука не могла залишити без уваги потреби у нових підходах, осмисленні перспектив розвитку банківського права і як наукової галузі, і як галузі права у правовій системі України. Наука банківського права створювалась поступово на розвиток ідей теорії кредиту, теорії грошей, теорії банківської справи та банківських інститутів, інтегруючи наукові розробки в сфері державного управління фінансами та кредитом в Україні.

Авторами наукових обгрунтувань правових інститутів здебільшого виступали відомі українські банкіри В. П. Гетьман, В. А. Ющенко, В. С. Стельмах та інші, а цьому процесові допомагали системні погляди вчених-юристів Л. К. Воронової, 1. В. Мартем'янова, П. С. Пацурківського, Д. А. Бекерської, В. Л. Кротюка, Н. Ю. Пришви та інших.

Роль і значення банків

Роль і значення банків та фінансово-кредитних установ у житті суспільства такі, як і грошей у житті людини та держави. Більшою чи меншою мірою, прямо чи опосередковано норми банківського права стосуються інтересів кожного громадянина, кожної юридичної особи незалежно від форм власності, а також органів державної влади і місцевого самоврядування, об'єднань громадян.

Отже, створення розгалужених правових засад банківської справи та банківської діяльності, визначальним чинником яких є конституційні принципи, — одне з першорядних завдань держави. Перед наукою постала конкретна сфера публічних відносин, в якій держава мала забезпечити функціонування фінансового механізму ринкового господарства країни та створити надійну правову регламентацію у банківському секторі економіки. Створення банківських установ і формування банківського капіталу зумовили необхідність прийняття Законів України “Про банки і банківську діяльність”, “Про господарські товариства” та “Про Національний банк України”.

Державне регулювання банківської діяльності

Застосування державного регулювання банківської діяльності пояснюється потребою ввести у ці відносини правовий порядок, який передбачав закріплення правового статусу Національного банку України, його відносин з Кабінетом Міністрів України, комерційними банками та іншими кредитними установами, порядок їх утворення та здійснення ними банківських та небанківських угод, різноманітних банківських операцій, зокрема кредитних операцій та операцій з цінними паперами тощо.