Оцінка кредитоспроможності позичальника як основний напрямок управління кредитними ризиками комерційного банку

Постановка проблеми. Як свідчить практика, проблема кредитних ризиків щодо неповернення кредитів є для комерційних банків однією з найважливіших проблем. Адже кожного разу при видачі кредиту банк намагається придбати прибутковий актив (у вигляді кредиту), але водночас бере на себе ризик того, що позичальник може виявитися неплатоспроможним, тобто не зможе або не захоче вчасно покрити суму боргу і відсотки. Неповернення кредитів тягне за собою погіршення показників фінансового стану як комерційного банку, так і позичальників.

Аналіз досліджень і публікацій. Теоретичною та методологічною основою поставленої проблеми є досягнення вітчизняних та зарубіжних учених у галузі банківської справи, теорії кредиту, банківського менеджменту, теорії економічного ризику, наведені в працях Бубенко І.[1], Вітлінського В.[2-3], Кот Л. [5-6], Наконечного Я., Пернарівського О.[8], Потійко Ю. [7,9], Примостки Л. [10] та інших.

Дослідження цих науковців, зокрема, присвячені визначенню поняття кредитного ризику і проблемного кредиту, методам управління кредитними ризиками, аналізу системи показників кредитоспроможності позичальника, оцінці економічної ефективності управління банківськими ризиками і т. ін.

Метою даної статті є розкриття основних методичних підходів та прийомів до оцінки кредитоспроможності позичальника як основного напрямку управління кредитними ризиками комерційного банку.

Кредитний ризик - це ризик понесення збитків від кредитної діяльності, тобто ризик неповернення позичальником вчасно та у повному обсязі тих кредитних ресурсів, які він отримав від банку, внаслідок певних обставин, в основному незадовільного фінансового стану.

На наш погляд, поряд із всебічним вивченням і висвітленням у публікаціях вищенаведених аспектів досліджуваної проблеми ще є „арсенал” дійових засобів подолання негативного впливу кредитних ризиків на фінансову сталість та стабільність комерційних банків. Зокрема постійного перегляду та вдосконалення потребує система оцінки кредитоспроможності позичальника. Поряд із існуванням широкої мережі економічно обґрунтованих методів управління кредитними ризиками як на рівні окремої позики, так і на рівні кредитного портфеля (аналіз та оцінка кредиту, структурування позики, документування кредитних операцій, диверсифікація, лімітування і т. д.) практика управління кредитним ризиком, особливо на фоні загальної слабкої практики управлінського контролю, внутрішнього аудиту та корпоративного управління, залишається незадовільною.

Сучасні наукові розробки в галузі управління кредитними ризиками спрямовані здебільшого на вдосконалення методики оцінки стану кредитоспроможності позичальника як одного з етапів організації кредитного процесу та подальшого контролю за використанням позикових коштів. Так, більшість науковців [5, 6, 10] схиляються до методики оцінки коефіцієнтів фінансового ризику, застосування якої дозволяє віднести позичальника до одного з наступних класів (табл. 1).

Водночас є й такі науковці [9], які вбачають недоліки у діючих методиках оцінки кредитоспроможності позичальників. До таких недоліків, зокрема, належать:

по-перше, значна ранжировка підприємств у класі кредитоспроможності (5 класів: А, Б, В, Г, Д). Як правило, підприємства, які належать до класу “Г”, “Д”, недоцільно розглядати на предмет надання кредиту;

по-друге, за деякими фінансовими коефіцієнтами завищено бали у зв’язку з тим, що спрощено шкалу нарахування балів.

З огляду на ці положення, вважається, що при оцінці кредитоспроможності позичальників необхідно збільшити кількість показників, які характеризують фінансовий стан клієнтів. Зокрема коефіцієнт рентабельності активів, коефіцієнт рентабельності продукції, коефіцієнт рентабельності власних коштів, коефіцієнт фінансової незележності, коефіцієнт інвестування, коефіцієнт ділової активності. Ранжировку підприємств у класі кредитоспроможності слід проводити за трьома класами “А”, “Б” і “В”.

Таблиця 1. – Класифікація позичальників за рівнем кредитного ризику

Незважаючи на протиріччя у підходах до класифікації позичальників за результатами оцінки їх кредитоспроможності, спеціалісти схиляються до якомога ширшого, всебічного вивчення стану споживачів кредитних ресурсів комерційного банку для запобігання кредитним ризикам. Так, оцінку рекомендується проводити за комплексним застосуванням таких напрямків [5, 6]: